Жорж Матьє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жорж Матьє
фр. Georges Mathieu
При народженніфр. Georges Victor Adolphe Mathieu[1]
Народження27 січня 1921(1921-01-27)[2][3][…]
Булонь-сюр-Мер[2][1]
Смерть10 червня 2012(2012-06-10)[5][2][…] (91 рік)
 Булонь-Біянкур[1]
ПохованняЦвинтар Монмартр
Країна Франція[6][7]
ЖанрТашизм
Діяльністьхудожник, дизайнер поштових марок, медальєр, рисувальник, art theorist, кераміст, митець
Напрямокабстрактний експресіонізм і Лірична абстракція
ЧленАкадемія красних мистецтв Франції
ТвориHong Kong - Air Franced[8]
Роботи в колекціїХудожній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[9], Національна галерея Канади, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd, Hong Kong Baptist University Libraryd[10], Stedelijk Museum voor Actuele Kunstd, Beaux-Arts Monsd, Музей Соломона Гуггенгайма, Phillips Collectiond, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Художня галерея Єльського університету, Rhode Island School of Design Museumd, Художній музей Мілвокі, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Художній музей Сієтла, Krannert Art Museumd, Королівські музеї витончених мистецтв[11], Musée des beaux-arts de Lièged, Музей Унтерлінден, Princeton University Art Museumd, Паризький міський музей сучасного мистецтва і Національний музей сучасного мистецтва
Нагороди
Командор ордена Мистецтв і літератури Кавалер ордена Почесного легіону офіцер ордена Корони
Сайтgeorges-mathieu.fr

CMNS: Жорж Матьє у Вікісховищі

Жорж Матьє (фр. Georges Mathieu; 27 січня 1921, Булонь-сюр-Мер — 10 червня 2012, Париж) — французький художник школи ташизм .

Творчість

[ред. | ред. код]

Виходець із знатного роду, один з представників так званого «живопису дії». Вважається засновником історичного абстрактного живопису. Своїми роботами намагався висловити своє ставлення до найважливіших історичних процесів. Серед характерних для художника тим — боротьба династій, народні рухи, державне будівництво («Битва при Бувіні», «Капетинги всюди»)[12].

Матьє вивчав право, філософію та англійську мову, а в 1942 році звернувся до живопису. Книга Едварда Кренкшоу «Ремесло Конрада» спонукає його в 1944 році «вступити в нефігуративне мистецтво не шляхом форми, а шляхом духу». У 1947 році Матьє переїжджає в Париж; до цього часу він вже створив абстрактні роботи, наповнені неформальним ліризмом («Скороминуще», 1945), що дозволили йому, поряд з Атланом, Хартунг, Вольсом і Бреєном, протистояти панівній в той період геометричній абстракції. Він організовує перші виставки нової ліричної абстракції. З 1949 року Матьє бере участь у багатьох виставках в Парижі (галерея Рене Друєна). У 1950 році проходить його перша персональна виставка. Наступного року разом з критиком Мішелем Тап'є він організовує першу виставку головних представників ліричної абстракції під назвою «Протиборчі пориви» (галерея Ніни Доссе), слідом за якою були дві виставки «Знаки неформального», показані Тап'є в студії Поля Факкетті, де Матьє в 1952 році виставив свої перші історичні картини («Пам'яті маршала Тюренна», 1952). З 1954 року Матьє виставляв свої роботи в Парижі в галереї «Рів друат» Мішеля Тап'є («Капетинги всюди», 1954, Париж, Національний музей сучасного мистецтва, Центр Помпіду; «Коронація Карла Великого», 1956; гуаші та малюнки, 1958). У 1957 році в галереї «Клебер» він виставляє «Церемонії на честь другого вироку Сігера Брабантського», в 1959 році в Міжнародній галереї сучасного мистецтва — вісім монументальних робіт, а в 1960 році — твори про «пишність і випробування старої Франції». Матьє рано став відомий в Нью Йорку (виставка в галереї Куц, 1954) і його діяльність набула міжнародного розмаху. У 1963 році в Міському музеї сучасного мистецтва в Парижі відкривається ретроспективна виставка його робіт, а в 1965 році в галереї Шарпантьє експонуються 140 картин, створених в попередньому році.

Уже близько 1948—1949 Матьє зумів звільнити свою ранню імпульсивну манеру від показної виразності каліграфії, яку він довів до такої досконалості, що часом йому вдавалося з'єднати з нею декоративну красу, якою відзначені його великі пластичні твори. Нерідко художник накладає свої «письмена» за допомогою чистої фарби, взятої прямо з тюбика, але також використовує щітку, кисть або руку, щоб покрити більш широкі поверхні. Характерними особливостями його живопису є «відсутність навмисності форм і жестів і пріоритет швидкості виконання». Ці умови дозволяють художнику публічно створювати свої величезні полотна в рекордно короткий термін (наприклад, в 1956 на сцені театру Сари Бернар всього за 20 хвилин він написав картину розміром 24×4 м., а в 1957 на своїй виставці в Токіо, яка включала в себе 21 твір, він за три дні виконав 15-метрову фреску). Матьє прагне замінити інертні замкнуті форми на сили, звільнені самим мальовничим актом. Він висловлює себе словом і пером, організовуючи конференції, публікуючи статті, роблячи заяви і маніфести. Так, в 1963 він публікує свій історичне дослідження розвитку західного живопису в 1944—1962 під назвою «За межами ташизм»; він проявляє тут рідкісну інтелектуальну чесність, незважаючи на деякий полемічний запал.

З 1966 Матьє присвячує себе декоративному мистецтву (плакати для авіакомпанії «Ер Франс», 1967; картони для шпалер, 1968—1969; медалі, 1971; монета 10 франків, 1974). У 1976 Матьє обирається членом Академії витончених мистецтв. Його виставки, зібрані зі старих і нових робіт, пройшли в 1978 році в Парижі (Гран Пале) і в 1985 в Авіньйоні (Папський палац).

Визнання

[ред. | ред. код]

Кавалер Ордена Почесного легіону, командор Ордена літератури і мистецтва. Йому присвячений повнометражний документальний фільм «Жорж Матьє, або Лють буття» (1971)

Смерть

[ред. | ред. код]

Матьє помер у неділю, 10 червня 2012 року в лікарні в одному з передмість Парижа. Причини смерті не уточнюються. Перше повідомлення було в Франс Прес з посиланням на родичів.

Література

[ред. | ред. код]
  • Harambourg L. Georges Mathieu. Neuchâtel: Ides et Calendes, 2001.
  • Georges Mathieu: retrospettiva = rétrospective. Cinisello Balsamo (Milano): Silvana; Paris: Jeu de Paume, 2003
  • Aimé J.L'aventure prométhéenne de Georges Mathieu. Paris: Garde-temps, 2005

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Fichier des personnes décédées
  2. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118937332 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Georges Mathieu
  5. Mort du peintre Georges Mathieu
  6. Museum of Modern Art online collection
  7. RKDartists
  8. http://bcc.lib.hkbu.edu.hk/artcollection/91512504h757t47/
  9. http://www.moma.org/collection/works/37575
  10. http://bcc.lib.hkbu.edu.hk/artcollection/collection/travel-poster/?_sft_category=georges-mathieu
  11. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/mathieu-georges-1
  12. Модернизм. Анализ и критика основных направлений. Под редакцией В. В. Васланова и Ю. Д. Колпинского. М.: Искусство, 1980. Издание третье, дополненное. Страница 183

Посилання

[ред. | ред. код]