Жуль Падлу
| Жуль Падлу | |
|---|---|
| фр. Jules Pasdeloup | |
 | |
| Народився |
15 вересня 1819[1][4][…] Париж[6][2] |
| Помер |
13 серпня 1887[1][2][3] (67 років) Фонтенбло[6][2] |
| Поховання | Пер-Лашез |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Місце проживання | Фонтенбло[7] |
| Діяльність | диригент, піаніст, педагог |
| Alma mater | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Знання мов | французька[1] |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Автограф |
 |
Жуль-Етьєнн Падлу (фр. Jules Étienne Pasdeloup; 15 вересня 1819, Париж — 13 серпня 1887, Фонтенбло) — французький диригент.
Біографія[ред. | ред. код]
Навчався музиці в Паризькій консерваторії. Отримав перший приз за програмою сольфеджіо (1832) і грі на фортепіано (1834).
1851 року заснував «Товариство молодих артистів консерваторії» (Société des jeunes artistes du conservatoire) в Парижі, був диригентом на концертах товариства. Перший концерт відбувся 20 лютого 1853 року. У 1861—1864 роках керував «Народними концертами класичної музики» в Cirque d'Hiver («Зимовий цирк») в Парижі (перший концерт 27 жовтня 1861 року), але ці концерти не мали особливого успіху до 1861 року, коли Падлу в Cirque Napoleon (з 1870 р. Cirque d'hiver) став давати свої «народні концерти» (Concerts populaires), які отримали назву «концерти Падлу» (Concerts Pasdeloup), з низькою вхідною платою, цілком доступною великій публіці. Концерти ці не окупалися, але уряд видавав Падлу 25 000 франків щорічної субсидії. Оркестр виконував композиторів усіх націй, пропагував Вагнера і молоду французьку школу (Сен-Санс, Бізе, Лало). Конкуренція концертів Колона і Ламуре змусила Падлу припинити свої концерти в 1884 році, але вони були ненадовго відновлені в 1886—1887 роках.
В 1868 у Падлу створив «La Société des oratorios» («Товариство ораторій»). Працював головним диригентом у «Театр-лірик» в Парижі (1868—1870).
1919 року було утворено Оркестр Падлу (з нагоди сторіччя народин диригента), який функціонує донині.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ а б Nécrologie. — 1887. — вип. 33. — P. 2. — ISSN 2022-7930; 2534-059X
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б Падлу Жюль Этьенн // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ https://books.google.fr/books?id=n_1nAAAAMAAJ — 2002. — P. 195.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жуль Падлу |
- Сайт «концертів Падлу» [Архівовано 12 червня 2009 у Wayback Machine.] (фр.)
Джерела[ред. | ред. код]
- «Падлу Жюль Этьенн». БСЭ, 3-е издание.
- Паделу (Падлу), Жюль-Этьен // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)