Заболотний Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Заболотний.
о. Володимир Заболотний
о. Володимир Заболотний під час вшанування 100-річчя з дня смерті Катерини Рубчакової в Чорткові
Народився 15 вересня 1960(1960-09-15) (63 роки)
м. Чортків, Тернопільська область, Україна
Громадянство  УРСР → Україна Україна
Національність українець
Діяльність актор, громадський діяч, клірик
Відомий завдяки актор, громадський діяч, священник
Alma mater Тернопільське музичне училище,
Івано-Франківський теологічно-катехитичний духовний інститут
Батько Володимир
Мати Марія
Нагороди
Грамота Верховної Ради України
Грамота Верховної Ради України

Володимир Володимирович Заболотний, о. Володимир Заболотний (нар. 15 вересня 1960, Чортків, Україна[1]) — український актор, громадський та релігійний діяч, отець-митрат (2023)[2]. Син Марії Потикевич-Заболотної.

Життєпис[ред. | ред. код]

Володимир Заболотний народився 15 вересня 1960 року в місті Чорткові, нині Чортківської громади Чортківського району Тернопільської области України.

Закінчив Чортківську середню школу № 4 (1967–1974) та № 7 (1974–1977), Тернопільське музичне училище імені Соломії Крушельницької (1977–1983).

У 1979–1981 роках проходив службу в армії м. Чарджоу (Туркменія) і м. Кази Магомед (Азербайджан). Працював актором (1983–1989), заступником директора (1989–1990) Тернопільського драматичного театру імені Тараса Шевченка.

У 1988 році отримав благословення на духовне навчання від владики Володимира Стернюка у Львові. Навчався в Івано-Франківському теологічно-катехитичному духовному інституті УГКЦ (1990–1995, нині академія греко-католицької церкви).

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 1990 році став депутатом 1-го демократичного скликання Тернопільської міської ради.

П’ять разів був волонтером у зоні АТО[3][4].

Діяльний в редакційній раді видання «Бучацька єпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм»[5]

Духовне служіння[ред. | ред. код]

У 1993 році отримав Святу тайну Священства з рук Преосвященішого Владики Софрона Дмитерка.

Священник у селах:

З 2007 року — декан УГКЦ міста Чорткова. З 2009 року — протосинкел Бучацької єпархії УГКЦ. Здійснив чин похорону Ореста Квача (31 липня 2014)[6], Романа Ільяшенка (9 вересня 2014)[7], Ігоря Римара (30 січня 2015), Ярослава Чемного (11 квітня 2019), які загинули в зоні АТО.

З грудня 2019 року — радник Душпастирської ради Патріаршої курії УГКЦ[8][9].

Член журі другого фестивалю хорових колективів духовної музики Бучацької Єпархії УГКЦ «Боже, Україну, збережи» (2019)[10].

Цитати[ред. | ред. код]

Головною ціллю поїздки до солдатів стала зовсім не передача подарунків чи їжі, а найперше піднесення морального духу воїнів

— о. Володимир Заболотний, [10]

У нашого народу, на превеликий жаль, є багато панахид, багато плачу, багато нарікань. Час показати і перемоги. З боку історії, одна з найзначніших наступальних військових операцій Української Галицької Армії (УГА), здійсненої в період з 7 по 28 червня 1919 року, під час польсько-української війни в Галичині 1918—1919 тривала 13 днів, проте в прориві Чортківської офензиви і є душа нашого українського народу, його бажання свободи, волі

— о. Володимир Заболотний, [11]

Катерина Рубчакова — ще один приклад того, що свої мрії можна і треба здійснювати. Потрібно небагато — щоденно розвиватись та працювати. Старатись змінювати себе, людей навколо, змінювати країну

— о. Володимир Заболотний, [12]

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • нагрудний знак «Гордість Тернопілля» (11 липня 2018) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності, утвердження принципів християнської моралі, історичної справедливості в українському суспільстві та з нагоди відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 — 1921 років[13][14]
  • медаль «За оборону рідної держави» (3 серпня 2016)
  • Грамота Верховної Ради України (21 грудня 2018).

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У 2017 році о. Володимиру Заболотному вдалося примирити дві конфесії с. Сосулівка, що на Чортківщині.[15][16][17]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Перелік імен та подій, що не увійшли до основного списку // Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2020 рік : бібліогр. покажч. Вип. 30 / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Пайонк ; керівник проєкту і наук. ред. В. Вітенко ; ред. Г. Жовтко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2019. — С. 51.
  2. ↑ Вперше у Бучацькій єпархії УГКЦ: відомий на Чортківщині священник удостоївся ієрейської митри // Чортків.City. — 2023. — 9 квітня.
  3. ↑ Головною ціллю поїздки до солдатів стала зовсім не передача подарунків чи їжі, а найперше піднесення морального духу воїнів – о. Володимир Заболотний, Бучацька єпархія УГКЦ.
  4. ↑ Щира вдячність вірним Бучацької єпархії за допомогу військовим в зоні АТО на сході України // Бучацька єпархія УГКЦ.
  5. ↑ Бучацька єпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — 400 с. : іл. — ISBN 978-966-2061-30-7.
  6. ↑ Девізом Ореста Квача були слова: «Україна або смерть» // Бучацька єпархія УГКЦ, 31 липня 2014 р.
  7. ↑ «Господь у винограднику казав віддати тільки частину, а він віддав усе», - генеральний вікарій Бучацької єпархії УГКЦ о. В. Заболотний на похороні Романа Ільяшенко // Бучацька єпархія УГКЦ, 9 вересня 2014 р.
  8. ↑ Тридцять сім душпастирів з усього світу стали радниками Душпастирської ради УГКЦ [Архівовано 4 березня 2022 у Wayback Machine.] // УГКЦ, 3 грудня 2019 р.
  9. ↑ 3 священики Тернопільсько-Зборівської митрополії стали радниками Патріаршої курії [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Кам'янець-Подільська єпархія УГКЦ, 4 грудня 2019 р.
  10. ↑ а б ІІ конкурс-фестиваль хорових колективів духовної музики Бучацької Єпархії УГКЦ «Боже, Україну, збережи» // Бучацька єпархія УГКЦ, 15 травня 2019 р.
  11. ↑ Володимир Шматько: «100-річчя Чортківської офензиви повинно відзначатись на державному рівні» // Чортківська міська рада, 22 березня 2018 р.
  12. ↑ Сьогодні – 100 років з дня смерті Катерини Рубчакової // Чортківська міська рада, 22 березня 2018 р.
  13. ↑ Розпорядження Голови обласної державної адміністрації від 11 липня 2018 року № 179-з «Про нагородження почесною відзнакою Тернопільської обласної державної адміністрації — нагрудним знаком "Гордість Тернопілля"».
  14. ↑ Уперше у Чорткові «прогримів» військово-патріотичний фестиваль [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Чортківська міська рада, 19 червня 2018 р.
  15. ↑ У с. Сосулівці на Тернопільщині православні й греко-католики разом виносили Плащаницю [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.] // Інформаційний ресурс УГКЦ, 15 квітня 2017 р.
  16. ↑ На Тернопільщині православні й греко-католики об'єдналися і разом виносили Плащаницю [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ZAXID.NET, 16 квітня 2017 р.
  17. ↑ У с. Сосулівці на Тернопільщині православні і греко-католики разом виносили Плащаницю [Архівовано 23 червня 2017 у Wayback Machine.] // Бучацька єпархія УГКЦ, 2017

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Заболотний_Володимир_Володимирович&oldid=40320444