Заводянка (Сватівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Заводянка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Сватівський район
Рада Білокуракинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA44100010050061161
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 154[1]
Площа 1,418 км²
Густота населення 108,6 осіб/км²
Поштовий індекс 92223
Телефонний код +380 6462
Географічні дані
Географічні координати 49°37′04″ пн. ш. 38°48′55″ сх. д. / 49.61778° пн. ш. 38.81528° сх. д. / 49.61778; 38.81528Координати: 49°37′04″ пн. ш. 38°48′55″ сх. д. / 49.61778° пн. ш. 38.81528° сх. д. / 49.61778; 38.81528
Середня висота
над рівнем моря
154 м
Найближча залізнична станція Катран
Місцева влада
Адреса ради 92222
Луганська область,
Білокуракинський район,
село Павлівка,
площа Центральна, 1
Карта
Заводянка. Карта розташування: Україна
Заводянка
Заводянка
Заводянка. Карта розташування: Луганська область
Заводянка
Заводянка
Мапа
Мапа

Заво́дянка — село в Україні, у Білокуракинській селищній громаді Сватівського району Луганської області.

Географія[ред. | ред. код]

Площа села становить 197,2 га[2].

Історія[ред. | ред. код]

Під час Голодомору 1932—1933 років за архівними даними в селі загинуло 24 особи[3].

У роки німецько-радянської війни село було окуповане німецько-італійськими військами з липня 1942 по січень 1943 року. Під час Острогозько-Россошанської наступальної операції частинам Південно-Західного фронту Червоної армії була поставлена задача вийти 18 січня 1943 року на лінію Шахове — Нагольна — Дем'янівка — Грицаївка — Гайдуківка. Наприкінці січня 1943 року бійці 172 стрілецької дивізії зайняли село[4].

Населення[ред. | ред. код]

Населення становить 110 осіб, 33 двора[2].

1885 року на колишньому державному хуторі Павлівської волості Старобільського повіту Харківської губернії мешкало 543 особи, було 63 дворових господарства[5].

Вулиці[ред. | ред. код]

У селі існують вулиці: Нова, Шкільна.

Економіка[ред. | ред. код]

Транспорт[ред. | ред. код]

Село розташоване за 21 км автошляхом від районного центру та за 21 км від залізничної станції Білокуракине, що на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова. Відстань до обласного центру (Луганськ) — 155 км.

Культура[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За Всеукраїнським переписом 2001 року.
  2. а б Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
  3. Михайличенко В. В., Борзенко М. О., Жигальцева В. Л. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Луганська область. [Архівовано 25 серпня 2010 у Wayback Machine.] — Луганськ: Янтар. — 2008. — 921 с.
  4. (рос.) Филоненко С. И., Филоненко А. С. Острогожско-россошанская операция — «Сталинград на Верхнем Дону» [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.].
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

Література[ред. | ред. код]

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.

Посилання[ред. | ред. код]