Завоювання Едісоном Марса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Завоювання Едісоном Марса»
Edisonsconquestofmars.jpg
Автор Гарретт Сервісс
Назва мовою оригіналу Edison's Conquest of Mars
Країна Flag of the United States.svg США
Мова англійська
Жанр наукова фантастика
Виданий 1898
Попередній твір Війна світів і Fighters from Mars[d]

«Завоювання Едісоном Марса» (англ. Edison's Conquest of Mars) — науково-фантастичний роман — космічна опера американського письменника Гарретта Патнема Сервісса. Твір є своєрідним продовженням раннього варіанту роману «Війна світів» Герберта Веллса. В цьому романі земляни на чолі з Томасом Едісоном зробили контратаку проти марсіанських загарбників.

Історія створення[ред. | ред. код]

«Війна світів», опублікована в США 1897 року в журналі «Cosmopolitan», мала неабияку популярність, і видавець газети «New York Journal» Артур Брісбейн вирішив підняти тираж свого видання на хвилі успіху книжки. Для початку він передрукував сам роман, перенісши його дію в Америку й назвавши «Винищувачі з Марса: Війна світів». Публікація мала шалений успіх, і це навело Брісбейна на думку, що продовження роману було б дуже доречним.

Продовження було замовлено астроному-популяризаторові Гаррету Сервіссу. Роман мав бути наукового характеру й безпосередньо розвивати сюжет «Війни світів». Сервисс вирішив цю проблему досить нетривіально: головним героєм роману він зробив Томаса Алва Едісона. Більш того: спочатку він запропонував Едісону писати роман у співавторстві, проте винахідник сказався зайнятим і пропозицію відхилив. Втім, він дозволив використовувати себе як головного героя. Також у романі вперше представлено скафандри, прибульців, що будують піраміди, космічні битви, кисневі таблетки, добування копалень на стероїдах.

Роман публікувався в п'яти випусках «New York Journal» — c 12 січня по 10 лютого 1898 року.

Зміст[ред. | ред. код]

Першу хвилю марсіанського вторгнення була знищено хвороботворними мікробами (цим завершується «Війна світів»), але сподіватися, що наступне вторгнення закінчиться так само вдало, могли тільки самозаспокоєння європейці. Тому американець Едісон вирішив дослідити залишки бойових механізмів марсіан. Тут він виявив антигравітаційні пристрої і на їх основі створив двигуни для космічних кораблів, а разом з тим також бойові деізінтегратори матерії. Цього було достатньо, щоб Земля завдала по Марсу удар відплати.

Понад 100 космічних кораблів, побудованих об'єднаними зусиллями всіх цивілізованих націй, насамперед її очільників — президента США Вільяма Мак-Кінлі, королеви Вікторії, німецького кайзера Вільгельма II та японського імператора Муцухіто, атакували Марс. Для початку створюють базу на Місяці, де знаходять рештки вимерлих велетнів. Незабаром стикаються з марсіанською армадою, якій після запеклого бою завдають поразки. Від полонених марсіан вивчають їхню мову.

Слідом за цим землянська флотилія атакує Марс. тут звільняють рештки земних рабів, захоплених раніше. Дізнаються також, що саме марсіани збудували великі піраміди та сфінкса у Єгипті. З марсіанського супутника Деймосу починається вирішальний наступ. Полярні льодовики на Марсі були розтоплений, в жахливій повені загинуло більшість марсіан. Ті, що залишилися в живих, визнали свою поразку, після чого Марс став першою космічною колонією Землі.

Відмінності від «Війни світів»[ред. | ред. код]

  • у Г. Сервісса марсіани мають вигляд гуманоїдів, а не схожі на кальмарів, як у Герберта Веллса. У них великі голови й очі, зростом до 5 м.
  • згадується війна Марса з Церерою, звідки марсіани отримують рабів. Цереріанці ще вищі за марсіан
  • на Місяці колись існувало життя

Джерела[ред. | ред. код]

  • Bleiler, Everett Franklin (1990). Science-Fiction, the Early Years. Kent State University Press. p. 665. ISBN 0873384164.
  • Chalker, Jack L.; Mark Owings (1998). The Science-Fantasy Publishers: A Bibliographic History, 1923—1998. Westminster, MD and Baltimore: Mirage Press, Ltd. p. 138.