Залізниця Дрезден-Клоцше — Аеропорт Дрездена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Залізниця Дрезден-Клоцше — Аеропорт Дрездена
Дата створення / заснування 1936
Зображення
Країна  Німеччина
Адміністративна одиниця Дрезден
Власник Deutsche Bahn
Обмеження швидкості 17 метр на секунду
Оператор DB Netzd
Ширина колії європейська колія
Початкова чи кінцева точка Dresden-Klotzsche railway stationd і Dresden Flughafen railway stationd
Довжина або відстань 4,12 км
Дорожня карта
Тип електрифікації 15 кВ змінного струму електрифікаціяd
Стан використання використовується[d]
Номер залізничної лінії 6607
Мапа
CMNS: Залізниця Дрезден-Клоцше — Аеропорт Дрездена у Вікісховищі

Координати: 51°06′52″ пн. ш. 13°47′20″ сх. д. / 51.11464500002777811° пн. ш. 13.78907700002777936° сх. д. / 51.11464500002777811; 13.78907700002777936

Залізниця Дрезден-Клоцше — Аеропорт Дрездена — одноколійна електрифікована залізниця в Саксонії, Німеччина. Проходить від станції Дрезден-Клотч[en] на залізниці Герліц — Дрезден[en] до аеропорту Дрездена і сьогодні обслуговується виключно Дрезденським S-Bahn.

Історія[ред. | ред. код]

Залізниця до аеропорту Дрездена була прокладена від залізниці Клоцької школи військової авіації[en] і завершена в 1936 році. Її будівництво почалося після відкриття аеропорту в Дрездені у липні 1935 року. Трикілометрова залізнична лінія, кінцева точка якої знаходилася поблизу нинішньої розв'язки Дрезден-Норд між А4 і А13, була побудована в 1934 році для забезпечення району.

Колишня лінія була перебудована як залізниця зі створенням авіаційної промисловості у Дрездені в 1955 році. Станція була відкрита на Гренцштрассе для обслуговування авіабудівного заводу[en] (Flugzeugwerke). Пасажирські поїзди, що курсують відповідно до змін на заводі, також могли використовуватися громадськістю з 1966 року.

З 1972 року двоповерховий двотактний поїзд курсував до Дрезденського Гренштрассе, на маршруті з інтенсивним приміським рухом. Такі поїзди в основному прямували до/з Пірна, але деякі також курсували до Альтенбергу.

Після возз'єднання Німеччини в 1990 році кількість пасажирів на Гренштрассе в години пік значно скоротилася. Одночасно почалася реконструкція аеропорту Дрездена як великого регіонального аеропорту. Це означало, що розглядалося питання про ефективне транспортне сполучення з ним. У вересні 1997 року почалося планування розширення залізниці до нового терміналу, який повинен був бути побудований поруч з колишнім авіазаводом на північ від старого терміналу. Останні пасажирські поїзди по старій лінії курсували 22 травня 1998 року.

Будівництво сполучило аеропорт з високошвидкісною залізничною мережею 30 липня 1998 року. Збірний бетонний тунель був завершений влітку 1999 року. [1] На станції Дрезден-Клоцше було побудовано колійний пост завдовжки 200 м для руху до аеропорту на залізниці Дрезден-Герліц; також була побудована розв'язка з двома новими електрифікованими коліями для руху до/з аеропорту

Загальна кошторисна вартість будівництва становила 84,3 мільйона німецьких марок, що профінансовано Вільною землею Саксонія [1]. 25 березня 2001 року нову залізницю було відкрито одночасно з новим 1 терміналом аеропорту. До завершення Лейпцизького міського тунелю станція Дрезденського аеропорту була єдиною підземною станцією у Саксонії.

З моменту свого відкриття ця лінія експлуатується як лінія S2 Дрезденського S-Bahn. Потяги курсують що 30 хвилин у напрямку Дрезден-Центрального[de], а в будні дні продовжують рух до Гайденау[en] та Пірни[en].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б DB Netz: Dresdner Flughafen bekommt Bahn-Anschluß. Eisenbahntechnische Rundschau (нім.). 48 (7/8): 411. 1999 год.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Johannes Raddatz (2013). Eisenbahn in der Sächsischen Schweiz: Der viergleisige Wiederaufbau Pirna – Dresden Hbf und der S-Bahn-Neubau Pirna - Dresden Flughafen/Coswig. Umgestaltung und Neubau Dresdner Bahnanlagen. Der Einsatz neuer Triebfahrzeuge und Wagen. Typische Verkehrsmittel der Sächsischen Residenz- und Landeshauptstadt Dresden und einige ihrer zahlreichen Sehenswürdigkeiten (нім.). Berlin: Verlag Bernd Neddermeyer. ISBN 978-3-941712-24-9.