Заріччя (городище)
Городище у селі Заріччя | ||||
---|---|---|---|---|
Залишки городища в селі Заріччя | ||||
| ||||
Тип | замок | |||
Країна |
![]() | |||
Розташування | Заріччя Васильківського району Київської області | |||
Будівництво | 988 рік — | |||
Стан | зруйноване | |||
Ідентифікатори й посилання | ||||
Городище в селі Заріччя — залишки давньоруської фортеці (города) на річці Стугні в Київській області.
Розташування та історія археологічних досліджень[ред. | ред. код]
Городище розташоване лівому березі річки Стугна на мисові, який утворюють два яри. Городище частково пошкоджене кар'єром цегельні. Поселення складалося із двох укріплених частин — дитинця окольного граду. Загальна площа городища складає близько 1,5 га.[1] Висота валу з напільної частини — 2 м, глибина рову — 5 м. Городище досліджували П. Раппопорт і Б. Рибаков (в 1963—1964 рр.). Під час розкопок в валу городище виявили сирцеву кладку (характерну для будівництва епохи князя Володимира Святославича) і дубові городні. Значну зацікавленість викликають ворота (з дитинця в окольний град) у вигляді вузького отвору, обкладеного дубовими плахами. Ворота були перекриті баштою. Весь матеріал, знайдений на городищі, датується кінцем Х — початком ХІ ст. На території городища було знайдено срібники Володимира Святославича[2]. Згідно даних археологічних досліджень, городище загинуло внаслідок сильної пожежі (очевидно було спалене печенігами або в результаті міжусобної боротьби після смерті Володимира Святославича).
Новогород Малий[ред. | ред. код]
Згідно припущення Б.Рибакова, городище в Заріччі — це місто Новогород Малий, згадане в ІІІ Новогородському літописі в статті за 1030 рік в контексті згадки про походження Феодосія Печерського:
![]() |
|
![]() |
Згідно сучасних досліджень, ІІІ Новогородський літопис — компіляція більш пізніших часів, а тому допис про Малий Новогород, скоріше за все, з'явився набагато пізніше, коли поселення в Заріччі припинило своє існування.
Примітки[ред. | ред. код]
Галерея[ред. | ред. код]
Джерела та літаратура[ред. | ред. код]
- Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с.
- Куза А. В. Древнерусские городища X—XIII веков. Свод археологических памятников. — М., 1996