Збірна США з баскетболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
США США

Логотип

Рейтинг ФІБА 1
Член ФІБА з 1934
Регіон ФІБА ФІБА Америка
Національна федерація Федерація баскетболу США
Тренер Майк Кржижевскі
Олімпійські ігри
Участь 17
Медалі Med 1.pngЗолото: 1936, 1948, 1952, 1956, 1960, 1964, 1968, 1976, 1984, 1992, 1996, 2000, 2008, 2012
Med 2.pngСрібло: 1972
Med 3.pngБронза: 1988, 2004
Чемпіонати світу
Участь 15
Медалі Med 1.pngЗолото: 1954, 1986, 1994, 2010, 2014

Med 2.pngСрібло: 1950, 1959, 1982
Med 3.pngБронза: 1974, 1990, 1998, 2006

Чемпіонат Америки
Участь 9
Медалі Med 1.pngЗолото: 1992, 1993, 1997, 1999, 2003, 2007
Med 2.pngСрібло: 1989
Форма
Kit body thinsidesonwhite.png
Домашня jersey
Kit shorts blanksides.png
Team colours
Домашня
Kit body thinredsides.png
На виїзді jersey
Kit shorts redsides.png
Team colours
На виїзді


Чоловіча національна команда США з баскетболу — найтитулованіша збірна у світовому чоловічому баскетболі, яка вигравала медалі на всіх Олімпійських іграх, в яких брала участь, в тому числі 14 разів ставала олімпійським чемпіоном.

Історія[ред.ред. код]

1936–1968: тотальна перевага[ред.ред. код]

З 1936 року, коли баскетбол вперше з'явився у змагальній програмі Олімпійських ігор, по 1968 рік збірна США виграла сім олімпійських турнірів поспіль. Перевага американського баскетболу була в ті роки переважаючою, причому на Іграх іноді виступала навіть не збірна США, а одна з найсильніших команд студентської ліги NCAA. Так, на Олімпіаді-1948 в Лондоні виступала команда, складена з баскетболістів університету штату Кентуккі, в Гельсінки-1952 перемогла команда з Канзасу. У складах тих аматорських команд проте можна зустріти гравців, які стали згодом зірками в професійному баскетболі. На Іграх у Римі за американську команду виступали, наприклад, Оскар Робертсон, Джеррі Вест, Джеррі Лукас — більш зіркового складу у збірної США до 1992 року не було.

1972–1988 : протистояння супердержав[ред.ред. код]

На Олімпійських іграх-1972 в Мюнхені збірна США вперше програла. Фінальна зустріч з баскетболістами СРСР назавжди запам'яталася всім її учасникам. Молодій і честолюбній американській команді, що не визнала своєї поразки і не прийшла на церемонію нагородження, — неправильним, на їх думку, було рішення судді, що додав до матчу зайві три секунди. За ці 3 секунди Івана Єдешко здійснив блискучий тридцятиметровий пас на Олександра Бєлова, який в стрибку поклав м'яч у кільце. Рахунок зустрічі 51:50. Збірна США програла не тільки свій перший Олімпійський турнір, але й свій перший з 64-х проведених до того часу матчів на Олімпіадах.

Своє другої поразки в Олімпійських турнірах збірна США зазнала на Іграх-1988 в Сеулі, і знову від радянської команди, цього разу в півфіналі — 76:82. До цього команди не зустрічались: в Монреалі-1976 американці знову стали першими, обігравши у фіналі югославів, яким радянські баскетболісти поступилися в півфіналі, На іграх в Москві-1980 і Лос-Анджелесі-1984 зустрітись не довелось через взаємні бойкоти.

1992–2000: Dream Team[ред.ред. код]

У вересні 1989 року на 95-й сесії Міжнародного олімпійського комітету в Пуерто-Ріко прийнято безпрецедентне рішення про допуск для участі в Олімпійських іграх професійних баскетболістів. На Олімпійські ігри-1992 в Барселону приїхали Ларрі Берд, Меджик Джонсон, Чарльз Барклі, Кріс Маллін, Патрік Юінг, Клайд Дрекслер, Джон Стоктон, Майкл Джордан, Скотті Піппен. Збірну США одразу охрестили Dream Team — «командою мрії», і дійсно такої команди ні до, ні після в світі більше не було. У всіх 8 проведених матчах американці незмінно набирали більше ста очок, їх тренер Чак Дейлі не взяв за весь турнір жодного тайм-ауту, в чергу за автографами американців після ігор шикувалися не тільки вболівальники, але і гравці команд-суперниць. Збірна Литви у півфіналі була розбита з рахунком 127:76, Хорватія у фіналі — 117:85.

1994 року американські «небожителі» зглянулися і до участі в чемпіонаті світу. У складі Dream Team-II не було жодного олімпійського чемпіона Барселони, але це не завадило команді, лідером якої був юний Шакіл O'Ніл, впевнено виграти світову першість в Торонто, розгромивши у фіналі збірну Росії — 137:91.

До складу Dream Team-III увійшли практично всі найсильніші, в тому числі п'ять гравців з першого її складу (Чарльз Барклі, Карл Мелоун, Скотті Піппен, Девід Робінсон і Джон Стоктон). Не побажав брати участь у Dream Team-III великий Майкл Джордан, однак і без нього збірна США була на Олімпійських іграх-1996 в Атланті на голову сильніше всіх своїх суперників. У фіналі був встановлений рекорд відвідуваності баскетбольного матчу: зустріч США — Югославія спостерігали 34600 глядачів[1]. Американці перемогли 95:69, хоча і зіткнулися по ходу гри з серйозним опором — за 14 хвилин до фінальної сирени перевага Dream Team становила всього одне очко (51:50).

Через локаут в NBA на чемпіонаті світу-1998 в Греції США представляли в основному гравці з європейських клубів. Ця збірна посіла в Афінах 3-е місце.

До Олімпіади-2000 в Сіднеї під прапори збірної знову вдалося залучити всіх найсильніших, проте виступ Dream Team-IV ледь не завершився крахом. У півфіналі збірна США ледь не програла Литві (85:83), схожа картина була і в фіналі проти збірної Франції (85:75).

2002–2006: крах Dream Team[ред.ред. код]

На домашньому чемпіонаті світу-2002 в Індіанаполісі далеко не всі зірки дали згоду грати за збірну США. Виступ цієї збірної обернувся повним провалом. У груповому турнірі американці програли команді Аргентини (80:87), перервавши свою 58-матчеву переможну серію, а у чвертьфіналі поступилися команді Югославії, у складі якої було 5 гравців NBA — 78:81[2]. Термін «Dream Team» втратив актуальність.

На Олімпійські ігри-2004 в Афіни знову вирушила далеко не видатна команда. З різних причин відмовилися від виступів Шакіл O'Ніл, Кобі Браянт, Кевін Гарнетт та інші. У першому ж матчі американці з різницею в 19 очок поступилися збірній Пуерто-Ріко, але дійшли до півфіналу, де програли аргентинцям (81:89).

2008–2012 : повернення Dream Team[ред.ред. код]

На чемпіонат світу-2006 в Японії американці робили дуже серйозну ставку, невдачі попереднього чотириріччя їм неабияк набридли. Відбір кандидатів до національної збірної проводився шляхом інтенсивного тренувального збору, що тривав цілий місяць. І все по ходу турніру складалося непогано, до зустрічі в півфіналі зі збірною Греції, що завершилася сенсаційною поразкою — 95:101[3]

24 серпня 2008 року в фіналі Олімпіади-2008 в Пекіні американці у напруженому матчі завдяки вдалим діям лідера збірної Кобі Браянта обіграли збірну Іспанії (118:107) і в 13-й раз в історії стали олімпійськими чемпіонами. До тріумфу команду США привів Майк Кржижевскі, перший тренер професійної американської збірної не з НБА, а з NCAA, який працював помічником Чака Дейлі в легендарній Dream Team першого скликання.

В 2010 році збірна США стала чемпіоном світу. По ходу турніру американська дружина здобула перемоги у всіх дев'яти матчах поспіль, зіткнувшись з певними проблемами лише в матчі з Бразилією, у якої виграла з відривом у два очки (70:68). У фіналі не встояли господарі турніру — збірна Туреччини (81:64).

На Олімпійських іграх у Лондоні в 2012 році американська збірна знову довела, що вона гідна звання Dream Team. До складу команди Майка Кржижевскі увійшли такі зірки НБА, як Леброн Джеймс, Кобі Браянт, Кевін Дюрант, Кріс Пол, Ентоні Кармело та багато інших. По ходу турніру американські баскетболісти знову не програли жодного матчу, здобувши в тому числі перемоги над такими сильними збірними, як Франція, Аргентина і Литва. У фіналі, як і чотири роки тому, в напруженому матчі з Іспанією завоювали свою 14-у золоту олімпійську медаль.

Склад команди[ред.ред. код]

Збірна США з баскетболу – Літня Олімпіада 2012
Гравці Тренери
Поз-я # Ім'я Вік - Дата народж-я Зріст Клуб Країна (клубу)
C 4 Чендлер, Тайсон &&&&&&&&&&&&&029.&&&&&029 - <span="font-size:140%;">(1982-10-02)2 жовтня 1982 New York Knicks США
SF 5 Дюрант, Кевін &&&&&&&&&&&&&023.&&&&&023 - <span="font-size:140%;">(1988-09-29)29 вересня 1988 Oklahoma City Thunder США
SF 6 Джеймс, Леброн &&&&&&&&&&&&&027.&&&&&027 - <span="font-size:140%;">(1984-12-30)30 грудня 1984 Miami Heat США
PG 7 Вестбрук, Рассел &&&&&&&&&&&&&023.&&&&&023 - <span="font-size:140%;">(1988-11-12)12 листопада 1988 Oklahoma City Thunder США
PG 8 Вільямс, Дерон &&&&&&&&&&&&&028.&&&&&028 - <span="font-size:140%;">(1984-07-26)26 липня 1984 Brooklyn Nets США
SF 9 Ігуодала, Андре &&&&&&&&&&&&&028.&&&&&028 - <span="font-size:140%;">(1984-01-28)28 січня 1984 Denver Nuggets США
SG 10 Браянт, Кобі &&&&&&&&&&&&&033.&&&&&033 - <span="font-size:140%;">(1978-08-23)23 серпня 1978 Los Angeles Lakers США
PF 11 Лав, Кевін &&&&&&&&&&&&&023.&&&&&023 - <span="font-size:140%;">(1988-09-07)7 вересня 1988 Minnesota Timberwolves США
SG 12 Гарден, Джеймс &&&&&&&&&&&&&022.&&&&&022 - <span="font-size:140%;">(1989-08-26)26 серпня 1989 Oklahoma City Thunder США
PG 13 Пол, Кріс &&&&&&&&&&&&&027.&&&&&027 - <span="font-size:140%;">(1985-05-06)6 травня 1985 Los Angeles Clippers США
C 14 Девіс, Ентоні &&&&&&&&&&&&&019.&&&&&019 - <span="font-size:140%;">(1993-03-11)11 березня 1993 New Orleans Hornets США
SF 15 Ентоні, Кармело &&&&&&&&&&&&&028.&&&&&028 - <span="font-size:140%;">(1984-05-29)29 травня 1984 New York Knicks США
Головний тренер
Помічник(и) головного тренера

Історія виступів[ред.ред. код]

Червоний бокс позначає турнір, проведений в США

Літні Олімпійські ігри[ред.ред. код]

Рік Раунд Позиція ЗІ W L
Flag of German Reich (1935–1945).svg ТР 1936 чемпіони 1 5 5 0
Великобританія 1948 чемпіони 1 8 8 0
Фінляндія 1952 чемпіони 1 8 8 0
Австралія 1956 чемпіони 1 8 8 0
Італія 1960 чемпіони 1 8 8 0
Японія 1964 чемпіони 1 9 9 0
Мексика 1968 чемпіони 1 9 9 0
West Germany 1972 фіналісти 2 9 8 1
Канада 1976 чемпіони 1 7 7 0
СРСР 1980 бойкот
США 1984 чемпіони 1 8 8 0
Південна Корея 1988 третє місце 3 8 7 1
Іспанія 1992 чемпіони 1 8 8 0
США 1996 чемпіони 1 8 8 0
Австралія 2000 чемпіони 1 8 8 0
Греція 2004 третє місце 3 8 5 3
КНР 2008 чемпіони 1 8 8 0
Великобританія 2012 чемпіони 1 8 8 0
Загалом 14 титулів 17/18 135 130 5

Чемпіонат світу з баскетболу[ред.ред. код]

Рік Раунд Позиція ЗІ W L
Аргентина 1950 фіналісти 2 5 4 1
Бразилія 1954 чемпіони 1 7 7 0
Чилі 1959 фіналісти 2 6 3 3
Бразилія 1963 пів-фіналісти 4 9 6 3
Уругвай 1967 пів-фіналісти 4 9 7 2
Yugoslavia 1970 чверть-фіналісти 5 9 6 3
Пуерто Ріко 1974 третє місце 3 9 8 1
Філіппіни 1978 чверть-фіналісти 5 7 3 4
Колумбія 1982 фіналісти 2 9 7 2
Іспанія 1986 чемпіони 1 10 9 1
Аргентина 1990 третє місце 3 8 6 2
Канада 1994 чемпіони 1 8 8 0
Греція 1998 третє місце 3 8 6 2
США 2002 чверть-фіналісти 6 9 6 3
Японія 2006 третє місце 3 9 8 1
Туреччина 2010 чемпіони 1 9 9 0
Іспанія 2014 чемпіони 1 9 9 0
Загалом 5 титулів 17/17 141 114 27

Чемпіонат Америки з баскетболу[ред.ред. код]

Рік Раунд Позиція ЗІ W L
Пуерто Ріко 1980 не брали участь
Бразилія 1984
Уругвай 1988
Мексика 1989 Runner-up 2 8 6 2
США 1992 чемпіони 1 6 6 0
Пуерто Ріко 1993 чемпіони 1 7 6 1
Аргентина 1995 не брали участь
Уругвай 1997 чемпіони 1 9 8 1
Пуерто Ріко 1999 чемпіони 1 10 10 0
Аргентина 2001 перший раунд 10 4 0 4
Пуерто Ріко 2003 чемпіони 1 10 10 0
Домініканська республіка 2005 півфіналісти 4 10 4 6
США 2007 чемпіони 1 10 10 0
Пуерто Ріко 2009 не брали участь
Аргентина 2011
Загалом 6 титулів 9/15 74 60 14

Панамериканські ігри[ред.ред. код]

Рік Раунд Позиція ЗІ W L
Аргентина 1951 чемпіони 1 6 6 0
Мексика 1955 чемпіони 1 5 4 1
США 1959 чемпіони 1 6 6 0
Бразилія 1963 чемпіони 1 6 6 0
Канада 1967 чемпіони 1 5 5 0
Колумбія 1971 Group Stage 7 3 2 1
Мексика 1975 чемпіони 1 9 9 0
Пуерто Ріко 1979 чемпіони 1 9 9 0
Венесуела 1983 чемпіони 1 8 8 0
США 1987 фіналісти 2 7 6 1
Куба 1991 третє місце 3 7 6 1
Аргентина 1995 фіналісти 2 7 4 3
Канада 1999 фіналісти 2 5 4 1
Домініканська республіка 2003 пів-фіналісти 4 5 2 3
Бразилія 2007 чверть-фіналісти 5 5 3 2
Мексика 2011 третє місце 3 5 3 2
Канада 2015 TBD
Загалом 8 титулів 16/16 97 82 15

Примітки[ред.ред. код]