Звукова розвідка

Принцип дії звукометричної системи

Засіб звукової розвідки для виявлення літаків

Звукова розвідка (також Артилерійська звукова розвідка, АЗР) — складова частина артилерійської розвідки.

Звукометрія — розділ прикладної акустики з визначення місцеперебування артилерійської зброї за звуком пострілу.

Мета звукової розвідки

• обслуговування стрільби артилерії за звуком розривів снарядів (мін);
• розвідка батарей (гармат) наземної артилерії, безвідкатних гармат, реактивних установок і мінометів за звуком їх пострілів.
• розвідка повітряних цілей (дронів)

Особливості звукової розвідки

• прихованість розвідки і відсутність демаскувальних ознак;
• складність виявити хибні цілі;
• залежність від звукових перешкод;
• залежність від інтенсивності стрільби артилерії;
• залежність від змін метеорологічних умов (швидкість звуку залежить від температури, вітер привносить помилки);
• необхідність постійного та надійного каналу зв'язку між складовими частинами комплексу.

Принципи звукової розвідки

Комплекс вимірює різницю в часі надходження звукової хвилі на різні мікрофони (звукоуловлювачі — базні пункти). Потім обчислюється положення джерела звуку.

Організація звукової розвідки в артилерії

Обслуговування стрільби артилерії підрозділом звукометричної розвідки полягає у розгортанні звукових постів на віддалі від переднього краю своїх військ: в наступі 2—2,5 км; в обороні до 3—4 км. Для суміжних звукових постів, розташованих на місцевості і з'єднаних з реєструвачем утворюють акустичну базу. Відстань між двома суміжними звуковими постами називається довжиною акустичної бази — L (може становити від 100 до 1500 м). Перпендикуляр, проведений із центра акустичної бази і напрям у бік противника називається директрисою акустичної бази. Координати центрів акустичних баз беруть за лівий і правий пункти. За допомогою підрозділу звукової розвідки прийнято пристрілювати цілі, координати яких визначені самим підрозділом. Під час підготовки стрільби підрозділу розвідки передають номери батарей, калібр гармат і координати вогневих позицій, а під час пристрілювання цілі — номер та координати цілі, номери батарей, пристрілювання яких потрібно обслуговувати, і час польоту снарядів для кожної батареї. В обох випадках підрозділ звукової розвідки визначає відхилення розриву (центру групи розривів) за дальністю в метрах і за напрямком у поділках кутоміра для вогневої позиції. Коректури дальності й напрямку беруть рівними значенням отриманих відхилень із протилежними знаками.

Див. також

• Акустична локація
• Взводний пересувний звукометричний комплекс
• 1975р. АЗК-5 «Тембр»
• 1986р. АЗК-7 «Мезотрон»

Джерела

• Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
• Шуляченко Р. И. Звуковая разведка в артиллерии. СПб., 1993.
• Таланов А. В. Звуковая разведка артиллерии. — М: Воениздат МВС СССР, 1948.

Посилання

• Звукова розвідка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]