Звукова розвідка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Принцип дії звукометричної системи
Засіб звукової розвідки для виявлення літаків

Звукова розвідка (також Артилерійська звукова розвідка, АЗР) — складова артилерійської розвідки.

Звукометрія — розділ прикладної акустики з визначення місце знаходження артилерійської зброї за звуком пострілу.

Мета звукової розвідки[ред. | ред. код]

  • обслуговування стрільби артилерії за звуком розривів снарядів (мін);
  • розвідка батарей (гармат) наземної артилерії, безвідкатних гармат, реактивних установок і мінометів за звуком їх пострілів.
  • розвідка повітряних цілей (дронів)

Особливості звукової розвідки[ред. | ред. код]

  • прихованість розвідки і відсутність демаскувальних ознак;
  • складність виявити хибні цілі;
  • залежність від звукових перешкод;
  • залежність від інтенсивності стрільби артилерії;
  • залежність від змін метеорологічних умов (швидкість звуку залежить від температури, вітер привносить помилки);
  • необхідність постійного та надійного каналу зв'язку між складовими комплексу.

Принципи звукової розвідки[ред. | ред. код]

Комплекс вимірює різницю в часі надходження звукової хвилі на різні мікрофони (звукоуловлювачі — базні пункти). Затим обчислюється положення джерела звуку.

Організація звукової розвідки в артилерії[ред. | ред. код]

Обслуговування стрільби артилерії підрозділом звукометричної розвідки полягає у розгортанні звукових постів на віддалі від переднього краю своїх військ: в наступі 2-2,5 км; в обороні до 3-4 км. Для суміжних звукових постів, розташованих на місцевості і з'єднаних з реєструвачем утворюють акустичну базу. Відстань між двома суміжними звуковими постами називається довжиною акустичної бази — L (може складати від 100 до 1500 м). Перпендикуляр, проведений із центра акустичної бази і напрям у бік противника називається директрисою акустичної бази. Координати центрів акустичних баз беруть за лівий і правий пункти. За допомогою підрозділу звукової розвідки прийнято пристрілювати цілі, координати яких визначені самим підрозділом. Під час підготовки стрільби підрозділу розвідки передають номери батарей, калібр гармат і координати вогневих позицій, а під час пристрілювання цілі — номер та координати цілі, номери батарей, пристрілювання яких потрібно обслуговувати, і час польоту снарядів для кожної батареї. В обох випадках підрозділ звукової розвідки визначає відхилення розриву (центру групи розривів) за дальністю в метрах і за напрямком у поділках кутоміра для вогневої позиції. Коректури дальності й напрямку беруть рівними значенням отриманих відхилень із протилежними знаками.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978. (рос.)
  • Шуляченко Р. И. Звуковая разведка в артиллерии. СПб., 1993.
  • Таланов А. В. Звуковая разведка артиллерии. — М: Воениздат МВС СССР, 1948.

Посилання[ред. | ред. код]