Землетрус Тумако (1979)
Дата | 12 грудня 1979 |
---|---|
Місцевий час | 02:59:05 |
Магнітуда | 8.2 Mw[1] |
Глибини | 33 км[2] |
Епіцентр | 1°35′53″ пн. ш. 79°21′29″ зх. д. / 1.598° пн. ш. 79.358° зх. д.Координати: 1°35′53″ пн. ш. 79°21′29″ зх. д. / 1.598° пн. ш. 79.358° зх. д.[2] |
Тип | Мегаземлетрус |
Постраждалі країни (території) | Колумбія, Еквадор |
Ушкодження | $8 мільйонів[3] |
Цунамі | 6 m (20 ft)[3] |
Жертви | 300–600[3] |
Землетрус в Тумако стався 12 грудня 1979 року з величиною моменту 8,2 і максимальною інтенсивністю Меркаллі IX (сильна). Епіцентр знаходився недалеко від кордону між Еквадором і Колумбією, поблизу портового міста Тумако. Це спровокувало велике цунамі, яке спричинило більшість із приблизно 300–600 смертей. Найбільше постраждала ділянка департаменту Нариньйо в Колумбії[2].
Тектонічна обстановка[ред. | ред. код]
Прибережні частини Еквадору та південної Колумбії лежать вище конвергентної межі, де плита Мальпело субдукує під Південноамериканську плиту вздовж Колумбійсько-Еквадорського жолоба. У цьому місці плита Мальпело, мікроплита на північний схід від плити Наска, рухається на схід відносно Південної Америки зі швидкістю 58 мм на рік[4]. На північ від хребта Карнегі межа субдукції має чотири розпізнавані сегменти, з півдня на північ, сегменти Есмеральдас, Мангларес, Тумако та Патіа. [5] Ця межа плити була місцем кількох великих історичних землетрусів, більшість з яких пов’язані з руйнівними цунамі. У 1906 році 5–600 кілометровий сегмент межі плити розірвався, спричинивши землетрус магнітудою 8,8 (з розривом усіх чотирьох сегментів) і транстихоокеанське цунамі[1].
Землетрус[ред. | ред. код]
Ця подія була останнім із трьох землетрусів, які розірвали сусідні частини межі плити, утворивши послідовність міграції на північний схід. Землетрус 1942 року розірвав сегмент Есмеральдас, землетрус 1958 року розірвав сегмент Мангларес, а подія 1979 року розірвала сегменти Тумако і Патія[5]. Разом вони розірвали ту саму частину меганапору, що й землетрус 1906 року[4]. Площа розриву землетрусу 1979 року становила 280 км завдовжки 130 км шириною[6].
Цунамі[ред. | ред. код]
Найближче до епіцентру узбережжя вдарила перша хвиля цунамі приблизно через три хвилини після землетрусу. Спостерігалося три-чотири хвилі, причому третя була найвищою. Третя хвиля збіглася з відливом, що значно зменшило масштаби затоплення та ймовірну кількість загиблих[7]. Максимальна зафіксована висота води становила 6,0 м у Сан-Хуан-де-ла-Коста, на північний схід від Тумако. Цунамі спостерігалося на східному узбережжі Японії, на Гаваях, Таїті і в Мексиці[7].
Пошкодження[ред. | ред. код]
Землетрус завдав великої шкоди, особливо в Тумако, де було зруйновано близько десятої частини всіх будівель, у тому числі 1280 будинків, а 25 людей вважаються загиблими або зниклими безвісти[2][8]. Рибальське село Чарко було майже повністю знищене цунамі, хвилі змили будинки вглиб країни в озеро неподалік. 93 із початкових 4000 осіб були загиблими або зниклими безвісти. Цунамі також зруйнувало всі будинки в Сан-Хуан-де-ла-Коста, 199 людей вважаються загиблими або зниклими безвісти. Загальна кількість загиблих оцінюється в 500-600, ще 4000 отримали поранення[8].
Наслідки[ред. | ред. код]
Збитки, спричинені цим землетрусом і землетрусом у Попаяні 1983 року поблизу центральної Колумбії, призвели до розробки національного будівельного кодексу для сейсмостійких конструкцій для Колумбії[9], який набув чинності в 1984 році[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Kanamori, H.; McNally, K.C. (1982). Variable rupture model of the subduction zone along the Ecuador-Colombia coast (PDF). Bulletin of the Seismological Society of America. 72 (4): 1241—1253. Процитовано 26 серпня 2012.
- ↑ а б в г National Geophysical Data Center. Comments for the Significant Earthquake. Процитовано 25 серпня 2012.
- ↑ а б в USGS (4 вересня 2009), PAGER-CAT Earthquake Catalog, Version 2008_06.1, United States Geological Survey
- ↑ а б White, S.M.M.; Trenkamp R. & Kellogg J.N. (2003). Recent crustal deformation and the earthquake cycle along the Ecuador-Colombia subduction zone (PDF). Earth and Planetary Science Letters. 216 (3): 231—242. Bibcode:2003E&PSL.216..231W. doi:10.1016/S0012-821X(03)00535-1. Архів оригіналу (PDF) за 20 липня 2011. Процитовано 25 серпня 2012.
- ↑ а б Maraillou, B.; Spence G., Collot J.-Y. & Wang K. (2006). Thermal regime from bottom simulating reflectors along the north Ecuador-south Colombia margin: Relation to margin segmentation and great subduction earthquakes. Journal of Geophysical Research. 111 (B12407): n/a. Bibcode:2006JGRB..11112407M. doi:10.1029/2005JB004239.
- ↑ Herd, D.G.; Youd, T.L.; Meyer, H.; Arango, J.L.; Oerson, W.J.; Mendoza, C. (1981). The Great Tumaco, Colombia Earthquake of 12 December 1979. Science. 211 (4481): 441—445. Bibcode:1981Sci...211..441H. doi:10.1126/science.211.4481.441. PMID 17816596.
- ↑ а б National Geophysical Data Center. Comments for the Tsunami Event. Процитовано 25 серпня 2012.
- ↑ а б Soloviev, S.L.; Kim K. & CGO Staff (1997). Catalog of Tsunamis in the Pacific, 1969–1982. DIANE Publishing. с. 131—132. ISBN 978-0-7881-3931-4. Процитовано 27 серпня 2012.
- ↑ García, L.E. (1984). Development of the Colombian Seismic Code (PDF). Proceedings of the Eighth World Conference on Earthquake Engineering. Earthquake Engineering Research Institute. с. 747—754. Процитовано 25 серпня 2012.
- ↑ Garcia, L.E.; Perez A. & Bonacci J. (1996). Cost implications of drift controlled design of reinforced concrete buildings (PDF). Paper No. 548, Eleventh World Conference on Earthquake Engineering. Elsevier. Процитовано 25 серпня 2012.