Зеновій Пеленський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зиновій Пеленський (*26 січня 1890, Княгиничі — †28 жовтня 1943, Львів) — український громадсько-політичний діяч, економіст, редактор видань та часописів, очільник Громадського комітету Рятунку України, депутат Сейму Польщі та знаний кооперативний діяч у Галичині.

Біографія[ред. | ред. код]

Зиновій Пеленський, ймовірно що, народився у селі Княгиничах, де мав парафію його батько — отець Андрій Пеленський. Батько і мати (в дівоцтві Раковська) дали синові хорошу освіту, яку він продовжив здобувати в Коломийській гімназії.

По закінченні навчання у Коломиї подався до Львова і поступив до місцевого університету на юридичний факультет. Здолавши науку львівську, Зиновій поїхав у столицю, тодішню, вступив до Віденської Вищої школи торгівлі. Отримавши науковий ступінь економіста, повернувся на батьківщину.

Зиновій Пеленський вступив до лав УГА (Української Галицької Армії), будучи січовиком, у 1918—20 брав участь у бойових діях. По закінченню військових ристалищ активно втілював свої громадськи почини — помагав становленню товариства «Просвіта» та формування товариства «Союз Українок».

Посли до польського сейму Зиновій Пеленський, Степан Кузик, та англійський посол Дейвіс, перекладач Олесницький під час інспекції Галичини після пацифікації 1930 р.

З. Пеленський став знаним громадським діячем Галичини, а його подвижницький шлях:

  • З 1890 року по 1943 рік — це громадсько-політичний і кооперативний діяч (працював у кооперативних орг-ціях Поділля й Галичини);
  • Перший редактор «Господарсько-кооперативного часопису» — органу Ревізійного союзу укр. кооперативів (РСУК) у Львові (1927—30);
  • Референт пропаганди при Ревізійному союзі Українських кооперативів та його представник на міжнародних кооперативних з'їздах;
  • Член ЦК УНДО (з 1929 року);
  • Депутат Сейму Польщі (1930–1935, мандат здобув на Волині, в часі своєї каденції відвідував Волинь, де вів секретні наради в околицях Рівного і Луцька);
  • Делеґат Української парламентарної репрезентації на конґресі національних меншин і в справах українських петицій до Ліґи Націй, член президії Ради національних меншин у Женеві.
  • З 1933 року зачинатель і активний діяч Українського громадського комітету рятунку України;
  • Підписант ювілейної відозви до народу від Головного виділу «Просвіти» у зв'язку з 70-річчям товариства.
  • У вересні 1939 емігрував до Любліна, а в 1940–1941 роках був комісаром Рільничого банку в Любліні (тому могила його батька знаходиться в цьому місті). Дав себе пізнати як громадський діяч на Холмщині та Підляшші.
  • Роком пізніше повернувся до Львова і став директором аграрного банку.

Будучи секретарем у Діловому комітеті, при Українському громадському комітеті рятунку України (секретаріат якого базувався: Львів, вул. Підвалля, 7 (можливо, Підвальна), ІІІ поверх — ймовірно, що це саме й було помешкання Пеленського). Зиновий Пеленський разом з Міленою Рудницькою винесли на міжнародний форум трагічний факт голодомору в Україні. Вони 24 вересня 1933 року (за повідомленням газети «Діло») передали Йоганові-Людвігу Мовінкелеві «велику теку документів» про голодомор. Потім прем'єр-міністр Норвегії Й.-Л. Мовінкель поставив питання про голод в Україні на самій сесії Ліги Націй у Женеві.

Похований на Личаківському кладовищі. Про Зиновія Пеленського є згадка в «Енциклопедії українознавства» (Львів, 1996, том 5.— С. 1977–1978). Єдина дочка — Ліда Пеленська — народилася 1931 року, живе у місті Томако (штат Нью-Джерсі, США), одружена з Богданом Паславським та має сина Михайла і дочок Марію й Ольгу.

Джерела та література[ред. | ред. код]