Зміїні острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Берегова лінія Зміїних островів

Зміїні острови — урочище на лівому березі південної ділянки Канівського водосховища. Природоохоронна територія, яка з 1986 року належить до складу Канівського природного заповідника. Розташовані в Черкаському районі Черкаської області.

Історія[ред. | ред. код]

До побудови Канівської гідроелектростанції теперішні Зміїні острови були пагорбами на лівобережній терасі Дніпра, що розташовувався неподалік хутора Борок[1], села Комарівка в складі Хоцьківської сільської ради, відселеного й затопленого в 1970-ті роки[2]. Підтоплення навколишніх територій перетворило урочище на мозаїку степових, лісових і заболочених ділянок[3]. 1986 року наказом Ради Міністрів УРСР від 22 грудня 1986 року № 717-р урочище було передано до складу Канівського природного заповідника[4][5].

Географія[ред. | ред. код]

Урочище Зміїні острови лежить у акваторії Канівського водосховища й займає площу 116 га. У його межах сформувалися природні комплекси першої надзаплавної (борової) тераси Дніпра, у яких переважає лісова рослинність. Найвищі відмітки висот становлять 115—120 м н. р. м. Переважають дерново-підзолисті ґрунти, рідше трапляються різні варіанти ґрунтів гідроморфного типу. Основу деревостану лісових ділянок здебільшого складає дуб звичайний, іноді разом із сосною звичайною.[4].

Рослинність[ред. | ред. код]

Сон лучний на Зміїних островах

Центральну частину лісового урочища Зміїні острови (квартал 1) займають ліси природного походження, що зростають в умовах свіжої судіброви. Основу деревостану тут утворено дубом звичайним та сосною звичайною. Часто у сосново-дубових лісостанах є другий ярус, утворений кленом гостролистим та грабом звичайним, із домішкою липи дрібнолистої. На деяких ділянках у деревостані є також береза повисла та пухнаста, осика, липа серцелиста. Здебільшого лісові площі зі свіжими дерново-підзолистими ґрунтами під мішаними сосново-дубовими лісами зайняті угрупованнями союзу Convallario majali-Quercion Shevchyk et V.Solomakha 1996. Вік переважаючої породи — дуба звичайного — становить 140 років. Ці ліси мають природне походження та розвивалися без значного господарського втручання людини лише з 1991 року. Упродовж 2007—2021 років не відбувалося видалення крупномірної поваленої деревини, також не було жодних господарських заходів на цій лісовій ділянці. Водночас до 1986 року регулярно проводилися вибіркові санітарні рубки[4].

Загрози[ред. | ред. код]

Узбережжя Зміїних островів руйнується хвилями Канівського водосховища, що викликаються переважними північно-західними вітрами. Для захисту берегової лінії співробітники заповідника безуспішно намагалися терасувати берег та засаджувати його захисними деревами, зокрема вербами. З 2002 року висаджували водяні рослини очерет східний, рогіз широколистий, рогіз вузьколистий, з яких останній виявився ефективним для захисту берега від хвиль. Там, де розрісся рогіз, відбувається виположення обриву берега, який заростає ксерофітною та псамофітною рослинністю, зокрема аморфою кущовою, вільхою чорною[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Віталій Іващенко. Дніпро невпізнанно змінили [Архівовано 2022-03-22 у Wayback Machine.]. ГО «Старий Дніпро»
  2. Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918—2010 рр.: Довідник / Ред. рада: О. М. Бєлая, С. А. Каменєва, О. М. Лужинська. Київська обласна державна адміністрація; Державний архів Київської області. — Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2012. — 304 с. С. 98, 140
  3. В. М. Грищенко (2013) Канівський природний заповідник. С. 4
  4. а б в Особливості формування запасів грубого деревного детриту у свіжих судібровах урочища Зміїні острови Канівського природного заповідника // Збалансоване природокористування. — 2021. — Вип. 1. — DOI:10.33730/2310-4678.1.2021.231886.
  5. Канівський природний заповідник Україна Інкогніта
  6. Олена Нестеренко. Врятуємо Зміїні острови! Канівський природний заповідник, 14 Травень 2018

Джерела[ред. | ред. код]