Канівське водосховище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Канівське водосховище
Канівська ГЕС
Канівська ГЕС
49°55′34″ пн. ш. 31°28′46″ сх. д. / 49.92611° пн. ш. 31.47944° сх. д. / 49.92611; 31.47944Координати: 49°55′34″ пн. ш. 31°28′46″ сх. д. / 49.92611° пн. ш. 31.47944° сх. д. / 49.92611; 31.47944
Розташування
Розташування Канів, на півдні Київська і Черкаська області України
Геологічні дані
Тип Гідроелектростанційне водосховище
Розміри
Площа поверхні 675 км2
Середня глибина 4,4 м
Макс. глибина 19 м
Об'єм 2,6 км3
Басейн
Вливаються річки Дніпро, Трубіж, Стугна, Бобриця
Витікають річки Дніпро
Країни басейну Україна
Інше
Міста та поселення Київ, Українка, Ржищів

Commons-logo.svg Канівське водосховище у Вікісховищі

Канівське водосховище у дніпровському каскаді[1]

Ка́нівське водосхо́вище — одне з шести великих водосховищ у каскаді на Дніпрі, розташоване частково в Київській і частково в Черкаській областях.

Опис[ред.ред. код]

Канівське водосховище є наймолодшим у каскаді водосховищ, що створені на Дніпрі. Його заповнення водою відбувалось протягом 1974—1976 рр. Підпор від Канівської гідроелектростанції (ГЕС) поширюється до створу Київської ГЕС. Канівське водосховище покриває площу 675 км² и містить близько 2,63 км³ води. Його довжина становить приблизно 123 км, максимальна ширина — 8 км. Найбільша глибина 21 м. Біля берегів Канівське водосховище дуже мілке.

Ріки, що впадають: Десна, Стугна і Трубіж.

Найбільші міста на узбережжі Канівського водосховища: Київ, Українка, Переяслав-Хмельницький та Канів.

Київська ділянка водосховища повністю збігається з тим руслом, наявними рукавами, протоками та обрисами островів, що існували на Дніпрі до заповнення водосховища. Єдиною зміною є невелике зростання рівня води та відсутність зміління русла влітку через регуляцію рівнів води. Адже до 1970-х років річка доволі сильно мілішала влітку, утворювалися великі мілини поблизу Пішохідного мосту та мосту Патона.

Гребля водосховища розташована на схід від Канева. Складається з Канівської гідроелектростанції та шлюзу. Гребля була збудована між 1972 і 1978 роками і має довжину 16 км.

При заповненні водосховища були затоплені близько 20 сіл: Рудяків, Кальне, Гусинці (збереглася Спасо-Преображенська церква, що нині відроджується), Яшники, Вільхов, Кошари, Підсінне, Андруші, Полуботькова Слобода, Козинці, В'юнище, Циблі (стара частина села, село перенесене на нове місце; збереглися руїни церкви), Городище, Піщанка, Комарівка, Чаплин, Тростяно-Безбородка, Решітки (лівий берег), Зарубинці, Селище (правий берег).

Економічне значення[ред.ред. код]

Канівське водосховище є резервуаром для функціонування Канівської ГЕС. Крім того, із водосховищем пов'язана діяльність інших енергетичних підприємств — Трипільської ТЕС та проектованої Канівської ГАЕС.

Заходи безпеки[ред.ред. код]

Постійний контроль за станом безпеки греблі водосховища та гідроелектростанції здійснюють Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державне агентство водних ресурсів України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Український гідрометеорологічний центр.

Постійний громадський моніторинг стану споруд ГЕС та водосховища здійснює Міжнародна громадська група незалежних фахівців з питань прогнозування соціальних наслідків катастроф та надзвичайних ситуацій. Вона періодично надсилає доцільні рекомендації щодо нагальних заходів безпеки, які враховуються відповідними державними відомствами.

Галерея[ред.ред. код]

Спасо-Преображенська церква на місці затопленого с. Гусинці на Київщині

Примітки[ред.ред. код]

  1. Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с. ISBN 978-965-098-2

Джерела[ред.ред. код]