Йоганн Ердман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ердман, Йоганн Едуард (нім. Johann Eduard Erdmann) — пастор, письменник-філософ.

Народився в 1805 р в Вольмарі, Ліфляндської губернії, де батько його був пастором. Вищу богословську освіту Ердман отримав в Дерптському та Берлінському університетах і після повернення на батьківщину зайняв посаду свого батька. Не вдовольняючись, однак, скромною діяльністю провінційного пастора, Ердман в 1832 р відмовився від займаної ним посади і виїхав до Берліна. Тут незабаром почалася його науково-філософська робота, що реалізувалася в цілому ряді друкованих праць, з яких, крім збірника проповідей («Rechenschaft von unserem Glauben»), прикладеному до твору «Ueber den Organismus der Predigt», був нарис історії новітньої філософії в 5-ти томах — «Versuch einer wissenschaftlichen Darstellung der Geschichte der neuern Philosophie» (Лейпциг, 1834—1851 рр.). У 1839 р Ердман був обраний професором філософії в університеті Галле. З учених робіт його цього періоду з філософії та психології відомі: «Natur und Schöpfung» (Лейпциг, 1841 г.), «Leib und Seele» (Галле, 1841 г.), «Grundriss der Psychologie» (третє видання, Лейпциг, 1847 р), «Grundriss der Metaphysik» (третє видання, Лейпциг 1848 г.), «Vermischte Aufsätze» (Лейпциг 1847 г.), «Psychologische Briefe» (Лейпциг, 1851), «Ueber Lachen und Weinen» (1850 г.) і «Ueber die Langeweile» (1852 г.) та ін. У розвитку своєї філософської думки Ердман був послідовником Гегеля.

Помер Ердман в 1892 р.