Йозеф-Вільгельм Реттемаєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йозеф-Вільгельм Реттемаєр
Реттемаєр в 1943 році.
Народився 17 вересня 1914(1914-09-17)
Niederdollendorfd, Кенігсвінтер, Райн-Зіг, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 19 грудня 1997(1997-12-19) (83 роки)
Бад-Наугайм, Веттерау, Дармштадт, Гессен, Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність Військовий радник
Знання мов німецька
Учасник Друга світова війна
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Нарукавна стрічка «Африка»
Нарукавна стрічка «Африка»
Нагрудний знак «За танкову атаку»
Нагрудний знак «За танкову атаку»

Йозеф-Вільгельм Реттемаєр (нім. Josef-Wilhelm Rettemeier; 17 вересня 191419 грудня 1997) — німецький офіцер, майор вермахту (1 квітня 1944), оберст бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія[ред. | ред. код]

1 квітня 1936 року вступив у 6-й автомобільний батальйон. З 1936 року — командир взводу 22-го протитанкового дивізіону, потім командир роти 30-го протитанкового дивізіону та ад'ютант 46-го дивізіону. У складі 50-го дивізіону брав участь у Французькій кампанії. З 1941 року — командир роти 111-го протитанкового дивізіону, з яким взяв участь у Німецько-радянській війні. З початку 1942 року — командир 2-ї роти 5-го танкового полку в Північній Африці. На початку 1943 був тяжко поранений та евакуйований в Німеччину. Після одужання у вересні 1943 року призначений командиром 5-го танкового батальйону. Відзначився у боях під Вітебськом та Рогачовом. З осені 1944 року — командир 1-го батальйону 130-го навчального танкового полку, з яким брав участь у боях у Нормандії. Був тяжко поранений у боях в Лотарингії. Після одужання служив комендантом табору танкового училища в Ерлангені. 4 квітня 1956 року вступив на службу в бундесвер. 30 вересня 1972 року вийшов у відставку.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1998.