Йоффе Борух-Лейб Давидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоффе Борух-Лейб Давидович
Народився 1860
Ширвінтос, Віленський повіт, Віленська губернія
Помер не раніше 1917
Діяльність рабин
Конфесія юдаїзм
Нагороди
Медаль «За старанність» медаль «У пам'ять 300-річчя царювання дому Романових»

Лев (Борух-Лейб) Давидович Йоффе (1860-?) — український і російський рабин, релігійний діяч, тамбовський губернський рабин, потомствений почесний громадянин, купець 1-ї гільдії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у містечку Ширвінти Віленського повіту Віленської губернії. Випускник Віленського рабинського училища (1873).

На службу вступив на посаді Слов'яносербського рабина з 1 вересня 1877 року. Виконував обов'язки рабина до 1896 року. З 1881 року — законовчитель із закону єврейської віри при міських училищах Слов'яносербська і Луганська.

28 вересня 1896 року затверджений на посаді рабина Тамбовської єврейської молитовні[1].

17 травня 1897 затверджений на посаді Тамбовського губернського рабина[1]. 2 липня 1904 року у складі делегації зустрічав імператора Миколу II і підніс Моїсеєве П'ятикнижжя від єврейських громад міст Тамбова, Козлова, Кірсанова та Борисоглєбська. Государ Імператор милостиво прийняв п'ятикнижжя і удостоїв відвідувачів привітанням[2].

1 січня 1905 року пожалуваний у звання потомственого почесного громадянина, того ж року затверджений губернатором довічним губернським рабином.

Виконував обов'язки казенного рабина в 1911 і губернського рабина в 1916[3]. В 1917 згадується як колишній рабин. Подальша доля невідома.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1893 — золота медаль «За старанність» для носіння на грудях на Станіславській стрічці.
  • 1908 — золота медаль «За старанність» для носіння на шиї на Олександрівській стрічці.
  • 1913 — бронзова медаль «На згадку 300-річчя царювання будинку Романових».

Подяки[ред. | ред. код]

  • 1897 рік — подячна адреса від єврейської громади м. Тамбова за діяльність із заснування єврейської громади та молитовні в місті.
  • 1900 — директором народних училищ Тамбовської губернії оголошено подяку за його піклування і навчання молодого єврейського покоління.
  • 1900 — командиром Борисоглібського резервного батальйону оголошено подяку за праці з підняття духовно-морального стану нижніх чинів з євреїв.
  • 1904 — Тамбовським повітовим військовим начальником висловлено подяку і вдячність за невтомні труди на користь морального і фізичного підйому духу серед солдатів євреїв місцевого гарнізону.
  • 1904 — командир 217 Кромського резервного полку висловив подяку за турботливе ставлення до нижніх чинів юдейського віросповідання, за повчання, які сприяли розвитку в цих чинах свідомого ставлення до їхніх обов'язків, а також за всі труди на користь євреїв, покликаних до війська для захисту Царя і Вітчизни.
  • 1904 — губернським предводителем дворянства князем Чолокаєвим піднесено привітання з 25-річчям доброчинної діяльності рабина.
  • 1914 — начальником I бригади кавалерійського запасу оголошено вдячність за корисну діяльність зі зміцнення в нижніх чинах 7 запасного кавалерійського полку юдейського віросповідання високих понять про службовий обов'язок, честь і гідність[3].

Родина[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Евреи в российской провинции. Заметки по истории тамбовской еврейской общины. berkovich-zametki.com. Архів оригіналу за 16 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018. — в данном источнике раввин ошибочно назван как Шмуэль-Бер Иоффе.
  2. Приезд Государя Императора в Тамбов (рос.). www.eparhia-tmb.ru. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  3. а б Иоффе Виктор Борухов-Лейбович (англ.). earchive-estlatrus.eu. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  4. Її брат, Абрам Шмулевич Нахманович, був старшим лікарем III піхотного запасного батальйону.