Перейти до вмісту

Слов'яносербськ

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
селище Слов'яносербськ
Герб Слов'яносербська
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Алчевський район
Тер. громада Зимогір'ївська міська громада
Код КАТОТТГ UA44020030050016082 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засновано 1756 як ротний шанець Підгірний
Статус із 1960 року
Площа 4.97 км²
Населення ▼7776 (01.01.2019)[1]
Густота 1565 осіб/км²;
Поштовий індекс 93701
Телефонний код +380 6473
Географічні координати 48°41′47″ пн. ш. 38°58′54″ сх. д.H G O
Водойма р. Сіверський Донець, Балка Суходіл


Відстань
Найближча залізнична станція: Зимогір'я
До станції: 13 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 35 км
Селищна влада
Адреса 93700, смт Слов'яносербськ, вул. Горького, 86
Карта
Слов'яносербськ. Карта розташування: Україна
Слов'яносербськ
Слов'яносербськ
Слов'яносербськ. Карта розташування: Луганська область
Слов'яносербськ
Слов'яносербськ
Мапа

Слов'яносербськ у Вікісховищі

Слов'яносе́рбськ — селище в Україні, у Зимогір'ївській міській територіальній громаді Алчевського району Луганської області. Селище розташоване на Донбасі, на правому березі Сіверського Дінця. Знаходиться на тимчасово окупованій території України.[2][3].

Населення 5200 мешканців (1966), 8207 мешканців (2001). Харчова промисловість.

Географія

[ред. | ред. код]

Селище розташоване на правому березі річки Сіверський Донець. Сусідні населені пункти: села Красний Лиман (примикає) на півночі, Пришиб, Знам'янка, Сокільники на північному заході (всі чотири вище за течією Сіверського Дінця); Сміле на заході, Новогригорівка і Хороше на південному заході, Степове на півдні, Довге (нижче за течією Сіверського Дінця) на південному сході. На північно-східній околиці селища Балка Суходіл впадає у річку Сіверський Донець.

Історія

[ред. | ред. код]

На території сучасного Слов'яносербська з першої половини XVIII століття існував сторожовий пост з зимівниками та хуторами запорозьких козаків, відомий як Підгорине урочище. Підгорине належало до Кальміуської паланки Запорозької Січі, розташовувався над Сіверським Дінцем і згадується в історичних документах щонайменше з 1740 року.

При створенні Слов'яносербії у 1756 ротним командиром Степаном Сабовим було закладено шанець Підгірний (8 рота) гусарського полку Шевича. Після смерті С. Сабова ротою командував його син. 1763 року в шанці мешкало 244 особи (у тому числі 44 гусари). 1764 р. ротний шанець увійшов до складу новоствореного Бахмутського гусарського полку. 1779 року тут значилось 158 подвір'їв з населенням 973 осіб (496 ч.с., 477 ж.с.). Першу дерев'яну церкву святого архідякона Стефана було побудовано 1762 р., а за двадцять років (1782) закладено новий храм, який було відкрито 1784 р.  року.

Підгірне 1784 року перейменоване на місто Донецьке, що було центром Донецького повіту.

План Слов'яносербська Катеринославської губернії, 1817

1817 Донецьке перейменоване на Слов'яносербське, з перейменуванням повіту на Слов'яносербський. У 1784–1883 роках повітове місто Катеринославського намісництва й губернії; з 1883 року — заштатне містечко.

Під час російсько-української війни 2014 року 10 вересня бойовики оточили блокпост сил АТО поблизу Слов'яносербська з трьох напрямків танками, бронемашинами та піхотою противника, бойових зіткнень не було, дотримується режим припинення вогню[4].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Зимогір'ївської міської територіальної громади[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Слов'яносербського району, увійшло до складу новоствореного Алчевського району[6].

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Кількість Відсоток
російська 5065 61.72%
українська 3081 37.54%
вірменська 36 0.44%
білоруська 7 0.09%
німецька 2 0.02%
болгарська 1 0.01%
єврейська 1 0.01%
ромська 1 0.01%
інші/не вказали 13 0.16%
Усього 8207 100%

За даними перепису 2001 року населення селища становило 8207 осіб, з них 37,54 % зазначили рідною українську мову, 61,72 % — російську, а 0,74 % — іншу[8].

Персоналії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. ↑ Рада визнала частину Донбасу тимчасово окупованою територією. dw.com (укр.). Процитовано 15 березня 2026.
  3. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №32/2019 Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.
  4. ↑ Бойовики і надалі тримають в облозі блокпост сил АТО біля Слов'яносербська
  5. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  6. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  8. ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 6 травня 2014. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Слов%27яносербськ&oldid=47754013