Кадикой (Сімферопольський район)
Кадикой
|
Кадикой (крим. Qadıköy), у 1948-1960 рр. Сухоріччя (рос. Сухоречье) — зникле село в Сімферопольському районі Криму, яке розташовувалося на північному сході району, біля кордону з Білогірським районом. Знаходилося в пониззі річки Бештерек, у степовій частині Криму, між сучасними селами Кленівка і Давидове[1].
Перша документальна згадка про село зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Кади-Кой (записано як Казі[2]) входив до Ашага Ічкійського кадилику Акмечетського каймакамства[3].
Після приєднання Криму до Російської імперії 8 лютого 1784, село було приписане до Сімферопольському повіту Таврійської області[4]. Після Павловських реформ, з 1792 по 1802 рік, входило в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[5]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії[6], Кади-Кой був призначений центром Кадикойської волості Сімферопольського повіту.
За Ведомостями о всех селениях, у Симферопольском уезде состоящих… 1805 року в селі Кадикой значилося 10 дворів і 54 жителя, виключно кримських татар[7]. На військово-топографічної карті 1817 позначений Кадик з 8 дворами[8]. Після реформи волосного поділу 1829 Кадик віднесли до Сарабузської волості (перейменованої з Кадикойської[9]. На карті 1842 Кадикой позначений умовним знаком «мала село», тобто, менше 5 дворів[10].
У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, поселення приписали до Зуйської волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Кадикой — російське село з 6 дворами і 37 жителями[11] (на трьохверстовій мапі 1865–1876 року в селі Кади-кой 12 дворів[12]). У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889р» за результатами Х ревізії 1887 записаний Кадикой з 23 дворами і 121 жителем[13]. Зберігся документ про видачу позички таким собі Лютцігеру, Гурлебаусу, Губеру, Альбрехту, Йолкіну та ін під заставу маєтку при селах Кадикой і Бавбек-Кора від 1890 року[14].
Виключене зі списків у перод з 1954 до 1960 років.
- ↑ x = 34.195044 & y = 45.111785 Карта Криму Генштабу Червоної армії. 1941. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 16 червня 2013.
- ↑ Тюркське крим. Qadı — суддя, вимовлялося й писалося у варіантах Каді, Кадій, Казі, Казі
- ↑ Камеральное Описание Крыма л. А. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 16 червня 2013.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Криму. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 16 червня 2013.
- ↑ Крым 1783–1998 гг., стр. 122. Указ Павла I Сенату о новом разделении государства на губернии. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 червня 2013.
- ↑ Крым 1783–1998 гг., стр. 124. Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губерни. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 червня 2013.
- ↑ ИТУАК, т. 26, стр.91. Лашков Ф. Ф. Исторический очерк Крымско-татарскаго землевладения. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 16 червня 2013.
- ↑ Карта 1817 г. Крым, юго-восток. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Крым 1783–1998 гг., Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. стр. 125. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 червня 2013.
- ↑ «Топографическая карта полуострова Крым, л. IV,.Съёмка полковн. Бетева и подолк. Оберга. 1842 г.». Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Крым 1783–1998 гг., стр. 179. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 червня 2013.
- ↑ Карта Таврической губ. по рекогносцировке, 1865 года, лист 13[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Памятная книга Таврической губернии 1889г (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Пивовар А. В., Пєший О. І., Шляховий К. В. О выдаче ссуд (дело 418). Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 16 червня 2013.
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |