Кажані
|
Кажані
Координати 41°03′55″ пн. ш. 21°08′49″ сх. д. / 41.06530000002777570° пн. ш. 21.14720000002778022° сх. д.Координати: 41°03′55″ пн. ш. 21°08′49″ сх. д. / 41.06530000002777570° пн. ш. 21.14720000002778022° сх. д.
|
Кажані (мак. Кажани) — село в общині Бітола, у Північній Македонії. Село розташовано в долині на північних схилах гірського масиву Пелістер, на висоті близько 860—880 м над рівнем моря. Відстань до адміністративного центру общини Бітоли складає 16 км, повз село йде автодорога Бітола — Ресен. На сході межує з селом Цапарі, на півдні — з Маловіште.
Селом протікає річка Шемніца, на якій розташована гідрометеорологічна станція[1].
Село займає площу 7,7 км², з яких 3,64 км² орна земля, на ліси приходиться 3,15 км², а на пасовиська — 1,23 км². Населення переважно займається сільським господарством. Є поштове відділення, амбулаторія, магазин.[2] Також у селі є церква й кафе[3].
У 1928 поблизу села проводив археологічні розкопки сербський історик та археолог Нікола Вуліч[en], який виявив там квадратну римську фортецю з баштами в кутах, що знаходилася поблизу давньоримської Егнатієвої дороги[4].
Село згадував у своєму репортажі співробітник американського посольства в Белграді в середині 1960-х років Чарлз Кеннеді[en], як приклад найбільш глухого регіону країни[5] Існує також декілька записів албанських народних пісень, зібраних у Кажані 1951 року[6].
Населення[ред. | ред. код]
Станом на 1905 рік у Кажані мешкало 536 осіб, 1953 року — 178 (130 македонці, 45 турків, 1 серб, 2 інших)[3] За переписом 1961 року в селі мешкали 134 особи, а 1994 року — 104, з яких 73 македонці, 26 албанців, 5 турків[2]. За переписом 2002 року у селі було тільки 75 мешканців (59 македонців, 13 албанців, 2 турки; 59 — православні, 15 мусульман), а дослідження 2019 року виявило лише 60 осіб[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Blinkov, I. (2017). NEW APPROACH ON ENVIRONMENTAL FLOW ASSESSMENT OF MOUNTAIN STREAMS IN THE REPUBLIC OF MACEDONIA. Contributions, Section of Natural, Mathematical and Biotechnical Sciences, 35(1).[недоступне посилання]
- ↑ а б Панов, Митко (1998). Енциклопедија на селата во Република Македонија (PDF) (македонски) . Скопје: Патрија. с. 143. Архів оригіналу (PDF) за 7 лютого 2022. Процитовано 17 декември 2016.(мак.)
- ↑ а б в Dimitrov, Nikola and Petrevska, Biljana and Terzić, Aleksandra (2019) Rural tourism in the space of NP «Pelister» case study: «Eight Pelister villages». Conference proceedings from the Second international scientific conference ISCTBL 2019. pp. 267—277. ISSN 978-608-244-693-6 [Архівовано 7 серпня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Ljubomirović, Irena (2018). The epigraphic and archeological work of Nikola Vulić on the territory of Macedonia. Зборник радова Филозофског факултета у Приштини. 48 (3): 249—257. doi:10.5937/ZRFFP48-18718. ISSN 0354-3293.(англ.)
- ↑ United States. Department of State (1966). Department of State News Letter. Bureau of Administration. с. 11–. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.(англ.)
- ↑ Milman Parry Collection [Архівовано 8 червня 2020 у Wayback Machine.]. Harvard University Library(англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Панов, Митко (1998). Енциклопедија на селата во Република Македонија (PDF) (македонски) . Скопје: Патрија. с. 143. Архів оригіналу (PDF) за 7 лютого 2022. Процитовано 17 декември 2016.(мак.)