Казакевичево

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село[1]
Казакевичево

Амурская протока и село Казакевичево сент 2014 ф2.JPG

Координати 48°16′13″ пн. ш. 134°44′20″ сх. д. / 48.27027777780577367° пн. ш. 134.73888888891775650° сх. д. / 48.27027777780577367; 134.73888888891775650Координати: 48°16′13″ пн. ш. 134°44′20″ сх. д. / 48.27027777780577367° пн. ш. 134.73888888891775650° сх. д. / 48.27027777780577367; 134.73888888891775650

Країна Flag of Russia.svg Росія[1]
Адмінодиниця Q21639985?[1]
Водойма Уссурі
Часовий пояс Владивостоцький час
Телефонний код 4212
Поштовий індекс 680503
GeoNames 2023021
Офіційний сайт sp-kaz.ru
Казакевичево. Карта розташування: Росія
Казакевичево
Казакевичево
Казакевичево (Росія)

Казаке́вичево — село в Хабаровському краю в складі Хабаровського муніципального району <r[2]. Розташоване за 40 км на південь від Хабаровська в гирлі річки Уссурі, на початку Амурської протоки на кордоні з Китаєм. Село Казакевичево — місце дислокації прикордонного загону та кораблів Амурської прикордонної флотилії. Навпроти села (на Великому Уссурійському острові) в місці впадіння Уссурі в Казакевичеву протоку в 1990-х роках побудована дзвіниця Віктора Дамаського.

Автомобільна дорога до села починається від мікрорайону Хабаровська Червона Річка[ru] або від села Червоноріченське[ru] (в об'їзд мікрорайону).

Прикордонна вежа біля села
Китайський вантовий міст через протоку Казакевичеву і китайське прикордонне селище. Вид з моста через Амурську протоку
Китайський берег

Історія[ред. | ред. код]

Закладено в 1857 році поруч з селищем гольдів Турме (Фурме) як Усть-Уссурійський. У 1858 році перейменовано на честь адмірала {не перекладено|Казакевич Петро Васильович|Петро Казакевич|ru|Казакевич, Пётр Васильевич}}, учасника Амурської експедиції[ru] під командуванням Геннадія Невельського[ru].

Протягом року будівництво велося силами Сибірського лінійного батальйону під командуванням Якова Дяченко. Станиця поповнювалася козаками з Забайкалля, що сплавлялися з усім господарством на плотах. Згідно закону про «Амурське козацьке військо» з 1860 року офіцери отримували до 400 десятин землі, рядові — по 30.

Казакевичево згадується в багатьох документах того часу. У середині липня 1857 року, ще до прибуття перших переселенців, його відвідав натураліст Густав Радде. Існує опис англійського мандрівника Томаса Аткінсона[ru] 1860 року. У 1869 році працювала експедиція натураліста Річарда Маака та етнографа Олександра Брилкіна при комісії картографа Костянтина Будогосського[ru]. Ці місця також відвідав Микола Пржевальський і описав життя поселенців через 10 років у книзі рос. «Путешествие в Уссурийском крае 1867—1869 гг.»

З 1889 року, коли було утворено Уссурійське козацьке військо, до нього потрапив і Казакевичевський станичний округ[3].

В 1897 році почалось будівництво дороги від Хабаровська до Казакевичево.

Під час російської громадянської війни село переходило з рук у руки різних сил. Останній станичний отаман Мартем'ян Васильович Шереметьєв був вбитий Іваном Калмиковим[ru] в 1920 році під час стоянки загону. Через село проходив генерал Микола Сахаров[ru], насильно набираючи місцевих мешканців.

У 1922 році в селі остаточно затвердились більшовики.

У 1933 році біля села побудований табір Дальлага, закритий в 1938 році, та заснований колгосп «Червоний прикордонник», в який вступили в тому числі й корейці, що мешкали поруч.

У 1937—39 мешканців піддано репресіям.

У 1941—1949 роках поблизу села діяв т. зв. «млин» (рос. «мельница») чи «ЛЗ» (рос. «ложный кордон», «фальшивий кордон») — фальшива радянська прикордонна застава, «Маньчжурський прикордонний поліцейський піст» та «Повітова японська військова місія». Згідно з планом, радянських громадян, підозрюваних у шпіонажі, відправляли з розвідувальним завданням у «Маньчжурію», де їх арештовували «японці» й погоджувались (або ну погоджувались — у чому й була «перевірка») на співробітництво і розповідали про своє оперативне завдання. На практиці ж у «Маньчжурії» працівники НКВС (окрім японця і китайців група осіб грала роль «білоемігрантів»), «заходами фізичного» й психологічного впливу, що могли тривати тижням, вибивали згоду на співпрацю «з японською розвідкою» й з поверненням «перевірних» осіб на радянську територію їх арештовували згодом засуджуючи до великих термінів ув'язнення чи до розстрілу. Осіб, що здогадалися про справжнє призначення ЛЗ знищували. Згідно документів, через «млин» пройшло близько 130 осіб. Її існування пізніше послужило приводом для зміщення з поста, позбавлення звання та виключення з партії генерал-лейтенанта Павла Федотова. Документ про діяльність «млина» вдалося відсканувати під час «Справи КПРС» відомому дисиденту Володимиру Буковському.[4]

В 1945 році проведена операція з ліквідації японського поста на китайській території в Тютюпає.

Після війни в селі працював колгосп ім. Дзержинського.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Шкільний музей села Казакевичево в будівлі Культурно-дозвільного центру.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г ОКТМО. 185/2016. Дальневосточный ФО
  2. О Хабаровском крае. Официальный информационный интернет-портал Хабаровского края. Архів оригіналу за 26 червня 2014. (рос.)
  3. Иванов В. Д., Сергеев О. И. (2000-08). История Уссурийского казачьего войска до 1917 года. ИИАЭ ДВО РАН, Владивосток. Процитовано 2015-07-11. (рос.)
  4. Soviet Archives.(рос.) (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Милушова Н. Ф. Точка на карте Родины. — Хабаровск. 2009. ISBN 978-5-98621-029-2 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]