Калевіпоеґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ілюстрація до «Калевіпоега» Оскара Калліса

Ка́левіпоеґ (ест. Kalevipoeg, син Калева) — богатир-велетень в естонській міфології, син богатиря Калева. «Ка́левіпоеґом» називається також естонський героїчний епос про цього велета. Початковий образ Калевіпоеґа — велетень, з діяльністю якого пов'язувалися особливості географічного рельєфу: скупчення каміння, накидане Калевіпоеґом; рівнини — місця де Калевіпоеґ викосив ліс, низки горбів — сліди його орання, озера — його криниці, давні городища — ліжка Калевіпоеґа тощо. Калевіпоеґ — також борець з нечистою силою, з гнобителями народу та з іноземними ворогами.

На основі народних сказань та пісень естонський письменник і лікар Фрідріх Райнгольд Кройцвальд (Friedrich Reinhold Kreutzwald, 18031882) на взірець фінської Калевали створив героїчний епос «Калевіпоеґ» (1857-1861), який мав значний вплив на естонську літературу. Автором ідеї епосу про Калевіпоеґа був Фрідріх Роберт Фельманн (Friedrich Robert Faehlmann, 17981850).

Епос складається з 20 пісень. Оригінальний вірш Калевіпоеґа — так званий рунічний вірш, притаманний старовинним естонським народним пісням; мова епосу архаїчна. На основі епосу «Калевіпоеґ» створено багато художніх і музичних творів.

Історія[ред.ред. код]

1839 року Фрідріх Роберт Фельманн прочитав легенди про Калевіпоеґа і накидав сюжет національної романтичної поеми. 1850 року, після смерті Фельманна, Кройцвальд почав писати поему, інтерпретуючи її як реконструкцію стародавнього усного епосу. Він зібрав усні розповіді і сплів їх в єдине ціле.

Перша версія "Калевіпоеґа" (1853; 13,817 віршів) не була надрукована через цензуру. Другий, відредагований варіант (19,087 віршів) був опублікований у 1857-1861 р.р. Видання виходить перекладене німецькою мовою. 1862 року опублікована втретя, дещо скорочена версія (19,023 віршів). Це була книга для широкого загалу читачів. Вона була надрукована в Куопіо, Фінляндія.

Персонажі[ред.ред. код]

В естонських легендах Калевіпоеґ носить каміння й кидає на ворогів, а також використовує планки в якості зброї. Він також будує міста й ходить через глибоку воду. Калевіпоеґ зрештою вмирає після того, як його ноги відрізали його власним мечем.

Калевіпоеґ був молодшим сином Калева і Лінди, він народився після смерті свого батька і перевершив своїх братів інтелектом і силою. Алевіпоеґ, Олевіпоеґ і Сулевіпоеґ були його друзями й далекими родичами.

Персонаж рідко з'являється в народних піснях. У літературі він уперше згадується Генріхом Шталем у 17 столітті.

Сюжет[ред.ред. код]

Калевіпоеґ їде до Фінляндії в пошуках своєї викраденої матері. Під час своєї подорожі він купує меч, але вбиває старшого сина коваля. Коваль накладає прокляття на меч і кидається в річку. Після повернення в Естонію Калевіпоеґ стає королем після перемоги своїх братів у змаганнях з кидання каміння. Він будує міста і форти і обробляє землю в Естонії, подорожує до країв землі, щоб розширити свої знання. Він перемагає сатану і рятує трьох дівчат з пекла. Спалахує війна і вірні товариші Калевіпоеґа убиті, він передає владу своєму братові Олеву і йде в ліс. Та коли він переходить річку, куди раніше впав меч, проклятий ковалем, той відрізає йому ноги. Калевіпоеґ помирає і йде на небо. Таара, в консультації з іншими богами, реанімує Калевіпоеґа, садовить його безноге тіло на білого коня і посилає його до брами пекла. Там Калевіпоеґ залишається охороняти ворота пекла[1].

Переклади[ред.ред. код]

  • У 1975 році було видано переклад на есперанто, виконаний Хільдою Дрезен. Див. Kalevipoeg de Hilda Dresen
  • У 1981 році було видано переклад українською, виконаний Анфісою Ряппо під редакцією Борислава Степанюка[2].

Посилання[ред.ред. код]

  1. Oinas, Felix (1997). Studies in Finnic Folklore. Routledge. с. 69. ISBN 978-0-7007-0947-2. 
  2. Калевипоэг. Эстонский народный эпос. Перевод А. О. Ряппо, под ред. Б. П. Степанюка. — Киев: Дніпро, 1981

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]