Камчатка (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Камчатка
рос. Камчатка
Kamchatka River 2010 133.jpg
Річка Камчатка. В очікувані порому
Kamchatka river.png
Мапа басейну річки Камчатки
56°14′ пн. ш. 162°30′ сх. д. / 56.233° пн. ш. 162.500° сх. д. / 56.233; 162.500
Витік Серединний хребет, р-н гори Сарединної (1861 м)[2]
• координати 54°18′34″ пн. ш. 157°40′34″ сх. д. / 54.30944° пн. ш. 157.67611° сх. д. / 54.30944; 157.67611
висота, м 1050 м[2][3][4]
Гирло Камчатська затока
Усть-Камчатськ[2]
• координати 56°12′32″ пн. ш. 162°29′03″ сх. д. / 56.20889° пн. ш. 162.48417° сх. д. / 56.20889; 162.48417
висота, м 0 м[2]
Похил, м/км 1,39 м/км
Басейн Камчатська затокаТихий океан
Країни: Росія Росія
Камчатський край
Прирічкові країни: Росія Росія
Камчатський край
Регіон Камчатський край
Довжина 758 км[1]
Площа басейну: 0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&».Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&»55 900 км²[1]
Середньорічний стік

924 м³/с ст. Великі Щоки (за 61 км від гирла)[5]

965 м³/с ст. Нижньокамчатськ (за 35 км від гирла)[6]
Притоки: Kozyrëvkad, Yelovkad, Shchapinad, Q4064661?, Andrianovkad, Q4067823?, Q4069516?, Belayad, Q4085269?, Q4086790?, Bol'shaya Kimitinad, Q4091396?, Blshaya Khapitsa Riverd, Bystrayad, Q4105354?, Q4143753?, Q4165004?, Q4180998?, Q4181650?, Q4199986?, Q4201274?, Kavychad, Q4217797?, Q4219177?, Q4219419?, Kirganikd, Kitil'ginad, Q4227062?, Q4228885?, Q4234717?, Q4237656?, Krerukd, Q4243106?, Q4276320?, Q4277456?, Q4286193?, Q4293795?, Q4320723?, Q4362975?, Polovinnayad, Radugad, Q4381836?, Q4381841?, Q4381846?, Q4381845?, Q4381849?, Q4392774?, Q4392775?, Q4401277?, Q4401282?, Q4401673?, Q4407820?, Q4444586?, Q4449720?, Tolbachikd, Q4477444?, Q4479666?, Q4491611?, Q4495122?, Q4512597?, Q4512733?, Q4532900?, Q4533173?, Q13560352? і Q20517418?
код ДВР Росії 19070000112120000012690
CMNS: Камчатка на Вікісховищі

Камчатка — найбільша річка півострова Камчатка в Камчатському краї Росії. Впадає у Камчатську затоку Тихого океану і належить до його водного басейну.

Географія[ред. | ред. код]

Річка бере свій початок на східних схилах гір південної частини Серединного хребта на висоті ~1050 м над рівнем моря, поряд гори Сарединної (1861 м), тече на південь, а після озера Кенужен плавно повертає на схід, далі на північний схід і до злиття із річкою Правою Камчаткою (за 704 км від гирла) носить назву Озерна Камчатка. Від цього ж місця і до самого гирла, вздовж берега річки проходить автодорога Петропавловськ-Камчатський — Усть-Камчатськ.

У верхів'ї має гірський характер течії з численними перекатами та порогами. У середній течії річка виходить на Центральнокамчатську низовину і змінює характер течії на рівнинний. На цій ділянці у річки дуже звивисте русло, в окремих місцях розбивається на рукави. У нижній течії річка, огинає масив Ключевська Сопка, повертає на схід; в низов'ях розливається на численну кількість рукавів та озер на ділянці загальною площею більше 500 км², після чого перетинає хребет Кумроч, в північно-східній частині системи Східного хребта.

У гирлі річка утворює дельту, що складається з численних проток, розділених піщано-гальковими косами. Конфігурація дельти весь час змінюється. Впадає в Камчатську затоку, Тихого океану. Гирло блоковане баром, і має глибину близько 0,5 м. У місці впадіння річки Камчатки в океан вона з лівого берега з'єднується протокою Озерна з озером Нерпиче (552 км²), яке є найбільшим озером півострова Камчатка. Півострів на північ від дельти також названий по імені річки — Камчатським півостровом. Тут же в гирлі, розташоване селище і порт Усть-Камчатськ.[7]

Гідрологія[ред. | ред. код]

Живлення річки змішане, з переважанням підземного — 35% (за рахунок значної частини опадів, що просочуються в водопроникні вулканогенні породи і поповнюють запаси ґрунтових вод); снігове становить 34%, льодовикове — 28%, дощове лише — 3%.

Повінь з травня по вересень, з жовтня по квітень межень. Замерзає в листопаді, розкривається в квітні — травні.

Долина річки знаходиться в сейсмоактивній області з активним вулканізмом. При виверженнях можливе часте сходження селевих потоків через танення льодовиків в басейн річки. Найбільш значним був грязекам'яний потік, пов'язаний з катастрофічним виверженням в березні 1956 року вулкана Безіменного, в ході якого сель поширювалася по річці Велика Хапиця — одній із приток Камчатки [8] В окремих місцях через вихід гарячих джерел річка не замерзає протягом усього року.

За період спостереження протягом 53 років (19311984) на станції у селищі Ключі за 125 км від гирла, середньорічна витрата води становила 779 м³/с[9].

Середньорічна витрата води у Нижньокамчатську, за 35 км від гирла — 965 м³/с[6].

Спостереження за водним режимом річки Камчатки також проводилось протягом 47 років (19371985) на станції «Великі Щоки» (Усть-Камчатський район, Камчатський край), розташованої за 61 км від гирла, впадіння її у Камчатську затоку.[5] Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила 924 м³/с для водного басейну 51 600 км², що становить близько 92% від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становить — 565 міліметра на рік, що може розглядатися як досить поширена, для річок півострова Камчатки.

За період спостереження встановлено, мінімальний середньомісячний стік становив 461 м³/с (у березні), що становить більше 21% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у липні місяці та становить — 2 156 м³/с і вказує на недуже невелику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 363 м³/с (у березні 1946 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 3 220 м³/с (у липні 1969 року).

Показники середньомісячної витрати води річки: Камчатка
за 47 років спостереження 1937-1985 на станції: Великі Щоки (за 61 км від гирла), м³/с:
Джерело: Kamchatka at Bolshie Scheki (en). UNESCO: Water resources. Архів оригіналу за 4 березень 2016. 

Притоки[ред. | ред. код]

Річка Камчатка приймає близько сотні приток, довжиною більше 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 22 (від витоку до гирла):[1][10]

Назва притоки Довжина,
(км)
Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла Камчатки, (км) Витрата води,
(м³/с)
ліві притоки
Андріанівка 92 1 190 590
Мильковка (Жупанка) 76 386 576
Кирганик 121 1 460 550
Велика Кимитіна (Кимитіна) 105 2 330 497
Козиревка (Каракова) 222 8 440 299
Крапивна 52 344 275
Крерук (Красний) 55 344 228
Крюки 54 429 205
Половинна 61 514 196
Біла (Ліва Біла) 63 562 174
Єловка (Матера) 244 8 240 144
Ільчинець 70 729 64
Радуга 84 1 040 35
праві притоки
Кавича 108 1000 591
Вахвина Ліва 94 954 562
Китильгіна 140 28,4 473
Урц 70 689 449
Щапіна (Ліва Щапіна) 172 3 420 400
Максимовка 60 614 340
Толбачик (Лівий Толбачик) 148 2 110 322
Студена 68 759 287
Велика Хапиця 111 1 960 74

Населенні пункти[ред. | ред. код]

На берегах річки розташовано більше десятка населених пунктів (від витоку до гирла); села: Пущино (127)[11], Шароми (557), Мілкове (8251), Долинівка (315),Тайожний (130), Лазо (415), Атласове (790), селище Козиревськ (1241), село Майське (117); селища: Ключі (5726), Усть-Камчатськ (4352).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Річка Камчатка / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  2. а б в г Річка Камчатка на Kosmosnimki.ru. витік, гирло
  3. Аркуш карти N-57-XIV г. Вершинная. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1967 р. Видання 1980 р. (рос.), квадрат: 12х20
  4. Calculated with GeoLocator (англ.)
  5. а б Kamchatka at Bolshie Scheki (en). UNESCO: Water resources. Архів оригіналу за 2016-03-04. Процитовано 2015-07-06. 
  6. а б Річка Камчатка // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  7. Аркуш карти O-58-XXXI Усть-Камчатск. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1971-1980 р. Видання 1986 р. (рос.)
  8. В краю гарячих джерел — Володимир Семенов, Сервер для туристів і мандрівників "Скиталец"
  9. Басейн річки Камчатки — Станція: Ключі
  10. Валідатор водних об'єктів річки Камчатки. Архівовано 10 липень 2015 у Wayback Machine. Процитовано: 2015-06-22 (рос.)
  11. В дужках вказана кількість осіб в населеному пункті станом на 2010 рік.

Посилання[ред. | ред. код]