Камчатка (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Камчатка
Kamchatka River 2010 133.jpg
Річка Камчатка. В очікувані порому
Kamchatka river.png
Мапа басейну річки Камчатки
56°14′ пн. ш. 162°30′ сх. д. / 56.233° пн. ш. 162.500° сх. д. / 56.233; 162.500
Витік Серединний хребет, р-н гори Сарединної (1861 м)[2]
• координати 54°18′34″ пн. ш. 157°40′34″ сх. д. / 54.30944° пн. ш. 157.67611° сх. д. / 54.30944; 157.67611
висота, м 1050 м[2][3][4]
Гирло Камчатська затока
Усть-Камчатськ[2]
• координати 56°12′32″ пн. ш. 162°29′03″ сх. д. / 56.20889° пн. ш. 162.48417° сх. д. / 56.20889; 162.48417
висота, м 0 м[2]
Похил, м/км 1,39 м/км
Басейн Камчатська затокаТихий океан
Країни: Росія Росія
Камчатський край
Площа: 0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&».Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&»55 900 км²[1] км²
Прирічкові країни: Росія Росія
Камчатський край
Регіон Камчатський край
Довжина 758 км[1]
Середньорічний стік

924 м³/с ст. Великі Щоки (за 61 км від гирла)[5]

965 м³/с ст. Нижньокамчатськ (за 35 км від гирла)[6]
Притоки: Kozyrëvka[d], Yelovka[d], Q4528415?, Q4064661?, Andrianovka[d], Q4067823?, Q4069516?, Q4081581?, Q4085269?, Q4086790?, Q4091391?, Q4091396?, Blshaya Khapitsa River[d], Bystraya[d], Q4105354?, Q4143753?, Q4165004?, Q4180998?, Q4181650?, Q4199986?, Q4201274?, Q4207069?, Q4217797?, Q4219177?, Q4219419?, Q4221165?, Q4222461?, Q4227062?, Q4228885?, Q4234717?, Q4237656?, Q4240291?, Q4243106?, Q4276320?, Q4277456?, Q4286193?, Q4293795?, Q4320723?, Q4362975?, Q4370452?, Raduga[d], Q4381836?, Q4381841?, Q4381846?, Q4381845?, Q4381849?, Q4392774?, Q4392775?, Q4401277?, Q4401282?, Q4401673?, Q4407820?, Q4444586?, Q4449720?, Q4459656?, Q4477444?, Q4479666?, Q4491611?, Q4495122?, Q4512597?, Q4512733?, Q4532900?, Q4533173?, Q13560352? і Q20517418?
код ДВР Росії 19070000112120000012690
GeoNames 2125075
Камчатка у Вікісховищі?

Камчатка — найбільша річка півострова Камчатка в Камчатському краї Росії. Впадає у Камчатську затоку Тихого океану і належить до його водного басейну.

Географія[ред. | ред. код]

Річка бере свій початок на східних схилах гір південної частини Серединного хребта на висоті ~1050 м над рівнем моря, поряд гори Сарединної (1861 м), тече на південь, а після озера Кенужен плавно повертає на схід, далі на північний схід і до злиття із річкою Правою Камчаткою (за 704 км від гирла) носить назву Озерна Камчатка. Від цього ж місця і до самого гирла, вздовж берега річки проходить автодорога Петропавловськ-Камчатський — Усть-Камчатськ.

У верхів'ї має гірський характер течії з численними перекатами та порогами. У середній течії річка виходить на Центральнокамчатську низовину і змінює характер течії на рівнинний. На цій ділянці у річки дуже звивисте русло, в окремих місцях розбивається на рукави. У нижній течії річка, огинає масив Ключевська Сопка, повертає на схід; в низов'ях розливається на численну кількість рукавів та озер на ділянці загальною площею більше 500 км², після чого перетинає хребет Кумроч, в північно-східній частині системи Східного хребта.

У гирлі річка утворює дельту, що складається з численних проток, розділених піщано-гальковими косами. Конфігурація дельти весь час змінюється. Впадає в Камчатську затоку, Тихого океану. Гирло блоковане баром, і має глибину близько 0,5 м. У місці впадіння річки Камчатки в океан вона з лівого берега з'єднується протокою Озерна з озером Нерпіч'є (552 км²), яке є найбільшим озером півострова Камчатка. Півострів на північ від дельти також названий по імені річки — Камчатським півостровом. Тут же в гирлі, розташоване селище і порт Усть-Камчатськ.[7]

Гідрологія[ред. | ред. код]

Живлення річки змішане, з переважанням підземного — 35% (за рахунок значної частини опадів, що просочуються в водопроникні вулканогенні породи і поповнюють запаси ґрунтових вод); снігове становить 34%, льодовикове — 28%, дощове лише — 3%.

Повінь з травня по вересень, з жовтня по квітень межень. Замерзає в листопаді, розкривається в квітні — травні.

Долина річки знаходиться в сейсмоактивній області з активним вулканізмом. При виверженнях можливе часте сходження селевих потоків через танення льодовиків в басейн річки. Найбільш значним був грязекам'яний потік, пов'язаний з катастрофічним виверженням в березні 1956 року вулкана Безіменного, в ході якого сель поширювалася по річці Велика Хапиця — одній із приток Камчатки [8] В окремих місцях через вихід гарячих джерел річка не замерзає протягом усього року.

За період спостереження протягом 53 років (19311984) на станції у селищі Ключі за 125 км від гирла, середньорічна витрата води становила 779 м³/с[9].

Середньорічна витрата води у Нижньокамчатську, за 35 км від гирла — 965 м³/с[6].

Спостереження за водним режимом річки Камчатки також проводилось протягом 47 років (19371985) на станції «Великі Щоки» (Усть-Камчатський район, Камчатський край), розташованої за 61 км від гирла, впадіння її у Камчатську затоку.[5] Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила 924 м³/с для водного басейну 51 600 км², що становить близько 92% від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становить — 565 міліметра на рік, що може розглядатися як досить поширена, для річок півострова Камчатки.

За період спостереження встановлено, мінімальний середньомісячний стік становив 461 м³/с (у березні), що становить більше 21% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у липні місяці та становить — 2 156 м³/с і вказує на недуже невелику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 363 м³/с (у березні 1946 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 3 220 м³/с (у липні 1969 року).

Показники середньомісячної витрати води річки: Камчатка
за 47 років спостереження 1937-1985 на станції: Великі Щоки (за 61 км від гирла), м³/с:
Джерело: Kamchatka at Bolshie Scheki (en). UNESCO: Water resources. 

Притоки[ред. | ред. код]

Річка Камчатка приймає близько сотні приток, довжиною більше 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 22 (від витоку до гирла):[1][10]

Назва притоки Довжина,
(км)
Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла Камчатки, (км) Витрата води,
(м³/с)
ліві притоки
Андріанівка 92 1 190 590
Мильковка (Жупанка) 76 386 576
Кирганик 121 1 460 550
Велика Кимитіна (Кимитіна) 105 2 330 497
Козиревка (Каракова) 222 8 440 299
Крапивна 52 344 275
Крерук (Красний) 55 344 228
Крюки 54 429 205
Половинна 61 514 196
Біла (Ліва Біла) 63 562 174
Єловка (Матера) 244 8 240 144
Ільчинець 70 729 64
Радуга 84 1 040 35
праві притоки
Кавича 108 1000 591
Вахвина Ліва 94 954 562
Китильгіна 140 28,4 473
Урц 70 689 449
Щапіна (Ліва Щапіна) 172 3 420 400
Максимовка 60 614 340
Толбачик (Лівий Толбачик) 148 2 110 322
Студена 68 759 287
Велика Хапиця 111 1 960 74

Населенні пункти[ред. | ред. код]

На берегах річки розташовано більше десятка населених пунктів (від витоку до гирла); села: Пущино (127)[11], Шароми (557), Мілкове (8251), Долинівка (315),Тайожний (130), Лазо (415), Атласове (790), селище Козиревськ (1241), село Майське (117); селища: Ключі (5726), Усть-Камчатськ (4352).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Річка Камчатка / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  2. а б в г Річка Камчатка на Kosmosnimki.ru. витік, гирло
  3. Аркуш карти N-57-XIV г. Вершинная. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1967 р. Видання 1980 р. (рос.), квадрат: 12х20
  4. Calculated with GeoLocator (англ.)
  5. а б Kamchatka at Bolshie Scheki (en). UNESCO: Water resources. Процитовано 2015-07-06. 
  6. а б Річка Камчатка / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
  7. Аркуш карти O-58-XXXI Усть-Камчатск. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1971-1980 р. Видання 1986 р. (рос.)
  8. В краю гарячих джерел — Володимир Семенов, Сервер для туристів і мандрівників "Скиталец"
  9. Басейн річки Камчатки — Станція: Ключі
  10. Валідатор водних об'єктів річки Камчатки. Процитовано: 2015-06-22 (рос.)
  11. В дужках вказана кількість осіб в населеному пункті станом на 2010 рік.

Посилання[ред. | ред. код]