Серединний хребет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серединний хребет
рос. Срединный хребет
Серединний хребет на мапі Камчатки
Серединний хребет на мапі Камчатки
Країна Росія Росія
Регіон Камчатський край
Область п-ів Камчатка
Довжина 1200 км, (Пд-ПдЗ — Пн-ПнС)
Ширина до 120 км
Найвища точка Ічинська Сопка
 - розташування за 185 км на З-ПдЗ від вулкана Ключевська Сопка
 - координати 55°40′40″ пн. ш. 157°43′18″ сх. д. / 55.67778° пн. ш. 157.72167° сх. д. / 55.67778; 157.72167
 - висота 3607[1] м
Серединний хребет (Росія)
Серединний хребет
Серединний хребет
Серединний хребет (Камчатський край)
Серединний хребет
Серединний хребет
CMNS: Серединний хребет у Вікісховищі

Середи́нний хребе́т (рос. Среди́нный хребе́т) — гірське пасмо, головний вододільний хребет півострова Камчатки Камчатського краю Росії.

Географія[ред. | ред. код]

Хребет простягнувся паралельно поздовжньої осі півострова Камчатки, практично в центральній його частині, із півдня — південного заходу на північ — північний схід на 1200 км — через весь півострів. Ширина хребта, в центральній його частині, сягає 120 км. На заході межує з прибережною рівниною Охотського моря — Західно-Камчатською низовиною[2], а на сході: в південній та центральній частинах — з Центральнокамчатською низовиною та Східним хребтом, а в північній — омивається Карагинською затокою Берингового моря.

Хребет складений кристалічними сланцями і гнейсами палеозою; пісковиками, сланцями і вулканічними породами мезо-кайнозою. Сліди стародавніх зледенінь (карри, троги, цирки). Містить велику кількість вулканів, в основному щитових та стратовулканів, серед них багато згаслих. Крім вулканів, складається із лавових плато, окремих гірських масивів і ізольованих вершин, покритих льодовиками, загальна площа яких становить 866 км². Один із найбільших льодовиків — Слюніна (35,6 км²).

В складі гірського пасма вирізняються хребти: Малкінський, Козиревський та Бистринский. Найвища точка, діючий вулкан — Ічинська Сопка (3607 м). Висота багатьох вулканів перевищує 2000 м: Хувхойтун (2618 м), Алнай (2581 м), Гостра Сопка (2539 м), Шишель (2525 м), Іктунуп, (2300 м), Сніжний (2211 м), Сніговий (2169 м), Кевенейтунуп, (2133 м).

В північній частині хребта знаходиться найбільша кількість перевалів. Для центральної частини хребта характерні значні відстані між великими вершинами. Південна частина — характеризується високим ступенем розчленованості на окремі масиви, які вирізняються асиметрією схилів.

Рослинність[ред. | ред. код]

У долинах гірського пасма — луки з високою травою. У нижній частині схилів переважають ліси кам'яної берези (береза Ермана), зарослі кедрового та вільхового сланників, вище — гірські тундри.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Russia: Kamchatka and the Russian Pacific Islands Ultra-Prominence Page» Peaklist.org. Процитовано 2015-07-09.
  2. Рельеф Камчатки на Tokamchatka.ru, (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Топографічні карти[ред. | ред. код]

  • Аркуш карти O-58 Усть-КамчатськМасштаб: 1:1 000 000. Видання 1989 р.
  • Аркуш карти O-57 Ключевська СопкаМасштаб: 1:1 000 000. Видання 1990 р.
  • Лист карты N-57 Петропавловськ-Камчатський. Масштаб: 1 : 1 000 000. Видання 1967 р.
  • Аркуш карти M-57 м. ЛопаткаМасштаб: 1:1 000 000. Видання 1969 р.