Кардіогенний шок
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
 | Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (травень 2018) |
Кардіоге́нний шок — це синдром[джерело?], який розвивається при раптовому порушенні насосної функції серця (переважно лівого шлуночку) і характеризується недостатнім кровопостачанням життєво важливих органів. Кардіогенний шок є однією з найчастіших причин летального результату при інфаркті міокарда. Він розвивається на тлі вираженої серцевої недостатності.
Причини[ред. | ред. код]
- ушкодження серцевого м'яза — гостра систолічна недостатність серця, спричинена гострим коронарним синдромом (переважно, інфарктом міокарда — найчастіше, з елевацією ST та втратою >40 % скоротливості лівого шлуночка) та його ускладненнями (гостра недостатність мітрального клапана, розрив серцевого м'яза), міокардит, травма (контузія) серця, кардіоміопатії, загострення або досягнення кінцевої стадії хронічної серцевої недостатності;
- порушення ритму серця — брадикардія, тахіаритмії (особливо, шлуночкові тахікардії та фібриляція передсердь);
- гостре ушкодження клапанів серця (гостра недостатність мітрального або аортального клапана);
- дисфункція штучного клапана;
- традиційному значенні термін «кардіогенний шок» застосовується як визначення шоку, викликаного порушенням систолічної функції серця (функції серця, як насосу).
Симптоми кардіогенного шоку[ред. | ред. код]
- систолічний тиск нижче 90 мм рт. ст.
- пульсовий тиск (різниця між систолічним АТ та діастолічним АТ) 20 мм рт.ст. або менше;
- зниження діурезу менше 20 мл/годину;
- симптоми зниження периферичного кровопостачання (блідо-ціанотична «мармурова» шкіра, зниження температури шкіри, позитивний симптом «білої плями»);
- порушення свідомості.
Лікування[ред. | ред. код]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
- знеболювання (частіше причиною кардіогенного шоку є інфаркт міокарду з сильним больовим синдромом) — використовують наркотичні анальгетики;
- оксигенотерапія 8-15 л/хв;
- тромболітична терапія (як при інфаркті міокарда);
- інфузійна терапія (проводиться дуже обережно під контролем ЦВТ та аускультації легень);
- використання симпатоміметиків — для підвищення скоротливої сили міокарду (дофамін 4 % 10мл на 400мл NaCl 0,9 % або 5 % глюкози в/в крапельно під контролем АТ).
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Гостра серцева недостатність і кардіогенний шок: сучасні принципи діагностики та лікування. Гарбар М.О., Світлик Г.В., Підгірний Я.М., Світлик Ю.О./ Медицина неотложных состояний, ISSN 2224-0586 (print), ISSN 2307-1230 (online) № 3 (90), 2018.- С.50-57. DOI: 10.22141/2224-0586.3.90.2018.129486 Ел.джерело [Архівовано 7 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- ДОДАТОК до Уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Гострий коронарний синдром з елевацією сегмента ST», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.07.2014 № 455. ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ З ЕЛЕВАЦІЄЮ СЕГМЕНТА ST АДАПТОВАНА КЛІНІЧНА НАСТАНОВА, ЗАСНОВАНА НА ДОКАЗАХ [Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Кардіогенний шок. [Архівовано 22 квітня 2018 у Wayback Machine.]