Оксигенотерапія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Оксигенотерапія (киснева терапія, додатковий кисень) — це застосування кисню для лікування.[1] Її використовують при гіпоксії, отруєнні чадним газом, кластерному головному болю, а також для підримання достатнього постачання кисню при вживанні інгаляційних анестетиків.[2] Довготривале вживання кисню часто корисне у пацієнтів з хронічною гіпоксією, наприклад при тяжких формах ХОЗЛ або муковісцидозу. Постачання кисню може проводитись різними методами, наприклад за допомогою носової канюлі, маски, а також в камері гіпербаричної оксигенації.[3][4]

Джерела інформації[ред. | ред. код]

  1. British national formulary : BNF 69 (вид. 69). British Medical Association. 2015. с. 217–218, 302. ISBN 9780857111562. 
  2. WHO Model Formulary 2008. World Health Organization. 2009. с. 20. ISBN 9789241547659. Архів оригіналу за 13 December 2016. Процитовано 8 December 2016. 
  3. Macintosh, Michael; Moore, Tracey (1999). Caring for the Seriously Ill Patient 2E (en) (вид. 2). CRC Press. с. 57. ISBN 9780340705827. Архів оригіналу за 2017-01-18. 
  4. Dart, Richard C. (2004). Medical Toxicology (en). Lippincott Williams & Wilkins. с. 217–219. ISBN 9780781728454. Архів оригіналу за 2017-01-18.