Брадикардія

Брадикарді́я (дав.-гр. βραδύς повільний та καρδιά серце) — уповільнене серцебиття.

Під синусовою брадикардією розуміють таку зміну серцевого ритму, при якій відбувається зменшення частоти серцевих скорочень до 45-50 ударів в хвилину, обумовлене пониженням автоматизму синоатриального вузла (водій ритму). Цей водій ритму розташовується в гирлі верхньої і нижньої порожнистих вен, тобто в місці впадання їх в праве передсердя. Є як самостійною хворобою, так і частим симптомом серцевих та деяких інших хвороб.

Етіологія

Можливі причини брадикардії:

• Склеротичні зміни в міокарді, що зачіпають синусовий вузол;
• Дія холоду;
• Підвищення тонусу парасимпатичної нервової системи;
• Підвищення внутрішньочерепного тиску (при набряку мозку, пухлинах, менінгіті, крововиливі в мозок);
• Вплив лікарських препаратів (дигіталіс, хінідин);
• Отруєння свинцем, нікотином;
• Гіпотиреоз (зниження функції щитовидної залози);
• Голодування, черевний тиф, жовтяниця тощо.
• Подразнення каротидного синусу

Брадикардія може спостерігатись у здорових людей (спортсменів), але здебільшого є ознакою хворобливих станів (характерна при жовтяниці, уремії тощо). Пульс частий, але число ударів його відстає від рівня температури — відносна брадикардія.

Синусова брадикардія на ЕКГ, реєстрація зі швидкістю 25 мм/сек.

Див. також

• Аритмія
• Тахікардія

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.