Каркінітські шари
Каркінітські шари — літостратиграфічний підрозділ антропогенових відкладів Північно-західної частини Чорного моря. Належить до верхнього відділу антропогену.
Назва[ред. | ред. код]
За назвою Каркінітської затоки Чорного моря.
Поширення[ред. | ред. код]
Північно-західна частина акваторії чорного моря.
Стратотип[ред. | ред. код]
Літологія[ред. | ред. код]
Відклади каркінітських шарів залягають безпосередньо на дні Каркінітської затоки на глибинах від дна 1 - 1,5 м. Вони представелені пісками різнозернистими поліміктовими і олігоміктовими, детритусовими, мулистими. Потужність відкладів становить близько 1,6 м. Залягають згідно на тарханкутських шарах і перекриваються згідно відкладами новоевксинського горизонту.
Фауністичні і флористичні рештки[ред. | ред. код]
- Dreissena polymorpha Pall., Micromelania caspia lincta Mil., Clessiniola variabilis Eichw., Cerastoderma edule lamarcki Reeve, Lentidium mediterraneum maeoticum Mil., Hydrobia ventrosa Mont., Bittium reticulatum Costa.
| ← |
|
|||||||
| Система/ Період |
Відділ/ Епоха |
Ярус/ Вік |
Вік (млн років) | |
|---|---|---|---|---|
| Антропоген, Q | Голоцен, Q2 | Мегхалейський | 0 | 0,0042 |
| Нортгриппський | 0,0042 | 0,0082 | ||
| Гренландський | 0,0082 | 0,0117 | ||
| Плейстоцен, Q1 | Тарантський | 0,0117 | 0,126 | |
| Тібанський | 0,126 | 0,781 | ||
| Калабрійський | 0,781 | 1,80 | ||
| Гелазький | 1,80 | 2,58 | ||
| Неоген, N | Пліоцен, N2 | П'яченцький | старіше | |
Примітки і коментарі Підрозділи четвертинної системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1].
Для голоценових віків і ярусів встановлено датування відносно 2000 року (тобто гренландій розпочався 11,7 тис. років тому, відраховуючи від останнього мілленіуму)[2][3]. Чибаній і Тарантій є неофіційними пропонованими назвами для ярусів середнього і верхнього плейстоцену, відповідно. У Європі та Північній Америці голоцен традиційно поділяється на Пребореальний, Бореальний, Атлантичний, Суббореальний і Субатлантичний періоди за схемою Блітта — Сернандера (англ. Blytt–Sernander). Існує багато локальних систем поділу верхнього плейстоцену. Головними елементами такої переодизації слугують стадії наступу льодовиків (гляціали, льодовикові періоди) та їхнього відступу (інтергляціали, межильодовиків'я). | ||||
Джерела[ред. | ред. код]
- Стратиграфічний словник УРСР / під ред. В. Г. Боднарчука — К. : Наукова думка, 1985. — 239 с. — 2000 прим.
|
Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
- ↑ IUGS ratifies Holocene. Процитовано 18 August 2018.
- ↑ announcement ICS chart v2018/07. Процитовано 9 August 2018.