Карл Беттігер
| Карл Беттігер | |
|---|---|
 | |
| Народження | 29 травня 1806[1] |
| Смерть | 19 червня 1889[1] (83 роки) |
| Країна (підданство) |
.svg){kind=small} Королівство Пруссія |
| Діяльність | антрополог, мистецтвознавець, археолог, architectural historian, архітектор, історик |
 Карл Беттігер у Вікісховищі | |
Карл Готтліб Вільгельм Беттігер (нім. Karl Gottlieb Wilhelm Bötticher; 29 травня 1806, Нордгаузен, Тюрингія — 19 червня 1889, Берлін) — німецький архітектор, історик мистецтва та археолог. Дослідник орнаменту й античної архітектури. У 1868—1876 роках хранитель Зібрання скульптур (Skulpturensammlung) Берлінських музеїв[3][4].
Біографія[ред. | ред. код]
Карл Беттігер був старшим сином шинкаря та пекаря Августа Беттігера. Після того, як батьки розійшлися, залишився з батьком, який ще двічі вступав у шлюб. Музичні й артистичні здібності хлопчика залишалися непоміченими. Коли Карл навчався у гімназії, завдяки втручанню директора він зміг розпочати стажування у будівельній галузі — спочатку як «обмірник» і начальник дільниці. Потім, на додаток до професійної підготовки, почав вивчати історію мистецтва у Берлінській академії архітектури.
Йому довелося відмовитися від фінансової підтримки батька та заробляти на життя оформленням будівельних замовлень для різних комерційних компаній. В архітектурних дослідженнях Беттігер зосередився на готиці, яка мала вплив на нього. Це захоплення привело його до знайомства з видатним архітектором і знавцем середньовічної архітектури Карлом Фрідріхом Шинкелем, який влаштував Беттігера у 1830 році рисувальником і літографом для підготовки видання двотомного збірника орнаментів і зразків виробів декоративно-ужиткового мистецтва, які підготував Шинкель і Крістіан Бейт: «Зразки до наслідування для виробників і майстрів» (Musterbuch Vorbilder für Fabrikanten und Handwerker, 1821—1837). Спеціально для цієї роботи Беттігер вивчив техніку літографії. Коли після завершення навчання Беттігер у 1833 році почав викладати у школі живописців Королівської порцелянової мануфактури, він також вивчив ткацьке ремесло, щоб мати можливість з наступного року викладати та в школі рисувальників (Dessinatur-Schule) для ткачів. Крім викладацької діяльності, Беттігер опублікував кілька навчальних збірок орнаментів із власними літографіями[5].
Його репутація рисувальника принесла йому у 1839 році посаду викладача рисування орнаментів у Берлінській академії мистецтв. Потім, з 1844 року, протягом 36 років він викладав цей же предмет на посаді професора Берлінської академії архітектури.
Захоплення античністю призвело Беттігера до конфлікту з професорами академії, яка на той час була більш схильна до впливу національного романтизму. Свої подальші дослідження Беттігер присвятив виключно давньогрецькій архітектурі; у 1852 році він опублікував роботу з тектоніки грецької архітектури (Die Tektonik der Hellenen), яка широко обговорювалася в архітектурних колах. Багато тез цієї роботи про розвиток грецької архітектури пізніше було піддано різкій критиці та навіть спростовано, зокрема, у 1864—1865 роках архітектором Ернстом Ціллером, який працював у Греції.
У день пам'яті Шинкеля 13 березня 1846 року (65-річчя від дня його народження) Беттігер виголосив промову під назвою «Принцип еллінської та німецької архітектури з урахуванням її перенесення в архітектуру наших днів» (Das Princip der hellenischen und germanischen bauwe die Bauweise unserer Tage)[6].
За свої роботи з тектоніки у 1853 році Карл Беттігер здобув докторський ступінь у Грайфсвальдському університеті. У 1854 році була габілітація, яка забезпечила йому посаду викладача у Берлінському університеті.
Особисте життя архітектора складалося нещасливо. У 1833 році Беттіхер одружився з Емілі Стир. У рік габілітації його єдиний син помер у віці тринадцяти років, у 1858 році він розлучився з дружиною. У 1859 році він одружився з вдовою свого колеги, але вона померла у 1872 році.
У 1855 році, крім викладання, Карл Беттігер отримав посаду асистента зберігача Зібрання скульптур (Skulpturensammlung) Берлінських музеїв, а у 1868 році взяв на себе керівництво Античним зібранням. Лише у 1862 році Беттігер зміг сам поїхати до Греції та безпосередньо вивчати архітектуру, про яку він багато писав. У 1860 році його було обрано членом-кореспондентом Геттінгенської академії наук[7].
Перебування Беттігера на посаді директора музею у наступні роки оцінювали здебільшого негативно. Його діяльність була відзначена суперечливими рішеннями та конфліктами зі співробітниками. Підхід Беттігера до реорганізації експозиції скульптур пізніше був переглянутий, як і помилки у консервації скульптур. Все це підштовхнуло Карла Беттігера залишити посаду музейного хранителя та навіть вийти з археологічного товариства. Його наступником на посаді директора музею став Александр Конце.
У 1877 році Беттігер уклав третій шлюб, поїхав до Італії, а потім знову до Греції; у Венеції він зустрів Готфріда Земпера, з яким у нього також були професійні розбіжності, але це не вплинуло на їхні добрі особисті стосунки. 19 червня 1889 року Беттігер помер після нетривалої хвороби у Берліні. Його поховали на другому цвинтарі церкви Пресвятої Трійці (Dreifaltigkeitskirchhof II).
Основні праці[ред. | ред. код]
- Книга орнаментів для практичного використання архітекторами, декораторами та художниками з розпису інтер'єрів (Ornamentenbuch zum praktischen Gebrauch für Architekten, Decorations- und Stubenmaler). 1834—1844
- Дерев'яна архітектура середньовіччя (Die Holzarchitektur des Mittelalters). 1835—1841
- Підручник орнаментів (Die Ornamenten Schule). 1838
- Підручник малювання (Die Dessinateurschule). 1839
- Гіпетральний храм: на основі відомостей Вітрувія проти професора Л. Росса (Der Hypathratempel: Auf Grund des Vitruvischen Zeugnisses gegen Prof. L. Ross). 1847
- Тектоніка еллінів. У 2-х т. і том таблиць (Die Tektonik der Hellenen). 1852
- К. Ф. Шинкель і його архітектурна спадщина: нагадування своєму наступнику у трьох промовах і трьох тостах у дні святкування його дня народження (C. F. Schinkel und sein baukünstlerisches Vermächtniß: Eine Mahnung an seine Nachfolge in der Zeit in drei Reden und drei Toasten an den Tagen der Geburtstagsfeier des Verewigten gesprochen). 1857
- Підручник архітектонічних форм в орнаментальних винаходах (Architektonische Formenschule in Ornamenterfindungen). 1858
- Зразки орнаментів (Ornament-Vorbilder). 1858
- Вираз священного і мирського в архітектурі еллінів (Andeutungen über das Heilige und das Profane in der Baukunst der Hellenen). 1846
- Принцип еллінської та німецької архітектури з урахуванням її перенесення в архітектуру наших днів (Das Princip der hellenischen und germanischen Bauweise hinsichtlich der Übertragung in die Bauweise unserer Tage). 1846; 1906
- Грецький храм у просторі, призначеному для культових цілей (Der Hellenische Tempel in seiner Raumanlage für Zwecke des Cultus). 1849
- Культ дерева еллінів, представлений відповідно до звичаїв поклоніння та традиційних зображень (Der Baumkultus der Hellenen, nach den gottesdienstlichen Gebräuchen und den überlieferten Bildwerken dargestellt). 1856
- Звіт про дослідження Акрополя в Афінах навесні 1862 року (Bericht über die Untersuchungen auf der Akropolis von Athen im Frühjahre 1862). 1863
- Зофор Парфенона: щодо спору про його утримання та його ставлення до цієї будівлі (Der Zophorus am Parthenon: Hinsichtlich der Streitfrage über seinen Inhalt und dessen Beziehung auf dieses Gebäude). 1875
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2010.
- ↑ The Grove Encyclopedia of Classical Art and Architecture
- ↑ The New International Encyclopædia /Bötticher, Karl Архівна копія на сайті Wayback Machine.
- ↑ Neues allgemeines Künstler-Lexicon; oder Nachrichten von dem Leben und den Werken der Maler, Bildhauer, Baumeister, Kupferstecher etc. Bearb. von Dr. G. K. Nagler. — München: E.A. Fleischmann, 1835—1852
- ↑ Das Princip der hellenischen und germanischen Bauweise hinsichtlich der Übertragung in die Bauweise unserer Tage: Allgemeine Bauzeitung. — Jahrgang 1846. — S. 111—125 Архівована копія. Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 4 травня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Krahnke H. Die Mitglieder der Akademie der Wissenschaften zu Göttingen 1751—2001 (= Abhandlungen der Akademie der Wissenschaften zu Göttingen, Philologisch-Historische Klasse. Folge 3, Bd. 246 = Abhandlungen der Akademie der Wissenschaften in Göttingen, Mathematisch-Physikalische Klasse. Folge 3, Bd. 50). Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2001. ISBN 3-525-82516-1. S. 47
Література[ред. | ред. код]
- H. Blankenstein: Karl Boetticher, sein Leben und Wirken. In: Zentralblatt der Bauverwaltung, 9. Jahrgang, Nr. 35 (31. August 1889), S. 315—317 (online Архівовано листопад 3, 2021 на сайті Wayback Machine.) und Nr. 36 (7. September 1889), S. 326—329 (online Архівовано листопад 3, 2021 на сайті Wayback Machine.).
- Markus Breitschmid: Can architectural art-form be designed out of construction? Carl Boetticher, Gottfried Semper, and Heinrich Woelfflin: a sketch of various investigations on the nature of «Tectonic» in nineteenth-century architectural theory. Architecture Edition, Blacksburg 2004, ISBN 978-0-9702820-8-8
- Ad. Michaelis. Bötticher, Karl // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1903, Band 47, S. 144–153.
- Friedrich Goethert. Bötticher, Karl Gottlieb Wilhelm. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1955, Band 2, S. 412 f. (Digitalisat).
- Hartmut Mayer: Die Tektonik der Hellenen. Kontext und Wirkung der Architekturtheorie von Karl Bötticher. Ed. Menges, Stuttgart und London 2004.
Посилання[ред. | ред. код]
|
