Картування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Картування (рос. картирование; англ. mapping; нім. Kartierungf) – нанесення на географічну основу карти відповідних параметрів досліджуваних явищ, які стосуються природи, населення, господарства тощо. Будь-які параметри проявляються на карті власне як показники картографування, вони можуть бути якісними або кількісними. Останні поділяються на абсолютні та відносні зі своїми одиницями вимірювання, на кшталт "людність поселень" (...тис. осіб), "щільність населення" (...осіб/км²), площа лісів (...га), лісистість території (...%). Відтворення цих і низки інших найрізноманітніших параметрів-показників у змісті карти здійснюється на основі певного способу картографування, як-то ареалу, якісного фону, кількісного фону, крапок, ізоліній, локалізованого знаку, локалізованої діаграми, картодіаграми, картограми, лінійного знаку та знаку руху.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Картування грунтів: польовий практикум : навч. посіб. для студ. ВНЗ / Р. М. Панас. – Л. : Новий Світ - 2000, 2011. – 212 c. – (Вища освіта в Україні).