Перейти до вмісту

Катерина Скарпелліні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Катерина Скарпелліні
Народилася29 жовтня 1808(1808-10-29)[1]
Фоліньйо, Папська держава
Померла28 листопада 1873(1873-11-28)[1] (65 років)
Рим, Королівство Італія[2][3]
ПохованняКампо Верано
Країна Королівство Італія
Діяльністьастрономка, науковиця
Галузьастрономія[4] і метеорологія[4]
ЧленствоAccademia dei Georgofilid
Московське товариство дослідників природиd
У шлюбі зErasmo Fabri Scarpellinid
РодичіFeliciano Scarpellinid
CMNS: Катерина Скарпелліні у Вікісховищі

Катерина Скарпелліні (італ. Caterina Scarpellini; 29 жовтня 1808, Фоліньйо — 28 листопада 1873, Рим) — італійська астрономка і метеорологиня.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Катерина Скарпелліні народилася 1808 року у Фоліньйо. Рід Скарпелліні відомий внеском у науку. Найвидатнішим його представником був дядько і хрещений батько Катерини, астроном Фелічіано Скарпелліні[it], який очолював обсерваторію при університеті Сап'єнца, одну з перших у країні[5].

Катерина з ранніх років виявляла інтерес до науки. Живучи поруч з обсерваторією на Капітолійському пагорбі, вона особливо захопився астрономією[6]. Через стать Катерина не могла офіційно вступити до університету, проте дядько навчив її, разом зі своїми студентами в університеті Сап'єнца, поводитися з астрономічними приладами. Під час цих занять Катерина познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, Еразмом Фабрі, який після весілля взяв її прізвище[7].

Від 20-річного віку і до самої смерті Катерина активно займалася наукою. 1847 року вона стала редакторкою журналу Correspondenza Scientifica in Roma, який публікував статті з широкого спектру тем. Від кінця 1880-х років Катерина Скарпелліні очолювала метеорологічну станцію на Капітолійському пагорбі. Шість разів на день вона записувала результати спостережень, які потім публікувалися в Correspondenza Scientifica і в новинному бюлетені Метеорологічного товариства Франції. 1864 року вона опублікувала спільне дослідження з Паоло Перені про хімічний аналіз піску, який випав у Римі в лютому того ж року: сильними вітрами пісок принесено із Сахари. Публікації Скарпелліні астрономічної тематики стосувалися комет і метеорів; 1854 року вона відкрила нову комету. Вона також склала перший в Італії каталог метеорів і була єдиною з астрономів Риму, які спостерігали метеорний потік Леоніди 1866 року. Крім того, Скарпелліні писала статті про періодичність сонячних плям, кілець Сатурна і висловлювала власні гіпотези щодо формування планет і небесної механіки[6].

Крім астрономії, Катерина Скарпелліні цікавилася явищами електрики і магнетизму. 1853 року вона опублікувала статтю про слабкий електричний струм під час м'язових скорочень. Її публікацію про вплив Місяця на землетруси високо оцінили Королівський геологічний інститут у Відні, Імператорське Московське товариство дослідників природи[ru] та інші іноземні товариства. 1872 року Міністерство освіти Італії нагородило Катерину Скарпелліні срібною медаллю за внесок у науку[6].

Катерина Скарпелліні померла 28 листопада 1873 року в Римі. На її честь названо один з кратерів на Венері[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117088560 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ https://books.google.se/books?id=RhNl22fb5xIC&pg=PA199&lpg=PA199&dq=%22Caterina+Scarpellini%22+october&source=bl&ots=PZmmv9OnPq&sig=gIPJrt2Ev2fICjQN33r0LP_xqIg&hl=sv&sa=X&ved=0ahUKEwiY2PyQsezZAhUCDJoKHWomCqUQ6AEISDAH#v=onepage&q=%22Caterina%20Scarpellini%22%20october&f=false
  3. ↑ Antenati
  4. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Ladies in the Laboratory II, 2004, с. 199.
  6. ↑ а б в Ladies in the Laboratory II, 2004, с. 200.
  7. ↑ Dizionario Biografico degli Italiani, 2018.
  8. ↑ Gabriela Berti Logan, 2005.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Катерина_Скарпелліні&oldid=40257374