Квакаут
Квакаут (кит. 猴猴族 ; піньїнь: Hóuhóuzú) — тайванські тубільці, які жили переважно в місті Су-ао в повіті Ілань. Вони розмовляли басайською мовою, яка є частиною кавалської мови, австронезійської мовної сім'ї Тайваню. За словами японського антрополога Іно Канорі, народ квакаут на початку XX століття був асимільований каваланами. Існування народу квакаут урядом Тайваню не визнається.[1]
Відповідно до усної традиції з різних сіл атаял, квакаут спочатку оселилися в середній частині річки Такірі (піньїнь: Liwuhsi). У середині 1700-х років після тиску з боку атаялів вони перемістилися на східне узбережжя вниз по Такірі. Пізніше деякі переїхали на північ до Лангсу в повіті Нанао.[2]
Обидва мають поранення ніг. Відомо, що один з них — «важкий». Лікарі надають всю необхідну допомогу.
Ранні сучасні китайські документи щодо територій кавалан повідомляють, що квакаут лінгвістично та культурно відрізнялися від інших тайванських етнічних груп і що вони не вступали в шлюби з іншими спільнотами.[3]
Тайванський лінгвіст Пол Джен-Куей Лі висунув гіпотезу про те, що приблизно у 200 році до нашої ери квакаути мігрували з Південно-Східної Азії на Маршаллові та Каролінські острови, а приблизно в 1000 році нашої ери прибули на східне узбережжя Тайваню. Свої висновки дослідник робив ґрунтуючись на мовному порівнянні квакаут з сусідньою тайванською мовою тароко (седік), яка, за його словами, сильно відрізняється від мови квакаут.[4] Це контрастує з рештою тайванських аборигенів, які, як кажуть, прибули на острів набагато раніше.[5]
Квакаут ховають померлих сидячи, як у сусідніх селах на півдні території Кавалану.[6]
- ↑ Miller, Bruce Granville (2003). Invisible Indigenes: The Politics of Nonrecognition (англ.). Lincoln, Nebraska: University of Nebraska Press. с. 189. ISBN 0-8032-3232-2.
- ↑ Li, Paul Jen-kuei (2001). The Dispersal of the Formosan Aborigines in Taiwan (PDF). Language and Linguistics / Yǔyán jì yǔyánxué (англ.). 2 (1): 276. Архів оригіналу (PDF) за 8 серпня 2020. Процитовано 15 червня 2021.
- ↑ Li, 2004, с. 967.
- ↑ Dodd, John 約翰・陶德 (2007). Pào chá zǒu xī zǐ fǎn: Qīng fǎ zhànzhēng Táiwān wài jì (zh-TW) . Taibei Shi: Taiwan wunan tushu chuban gufen youxian gongsi. с. 83. ISBN 9789866764158.
- ↑ Paz, Victor, ред. (2004). Southeast Asian Archaeology: Wilhelm G. Solheim II Festschrift (англ.). Quezon City: University of the Philippines Press. с. 58. ISBN 9789715424516.
- ↑ Mabuchi, Toichi (1956). Some Oral Traditions Relating to Urn-Burial in Formosa. Proceedings of the Fourth Far-Eastern Prehistory and the Anthropology Division of the Eighth Pacific Science Congresses Combined: Quezon City and Manila: November 16–28, 1953. Quezon City: National Research Council of the Philippines. Part I, fasc. 2, sect. 1, pp. 319–328.
- Li, Paul Jen-kuei 李壬癸 (2004) [paper originally published 1995]. «Formosan vs. Non-Formosan Features in Some Austronesian Languages in Taiwan» (PDF). Selected Papers on Formosan Languages / Táiwān nándǎo yǔyán lùnwén xuǎnjí Selected Papers on Formosan Languages / 台灣南島語言論文選集. Vol. 2. Taipei: Institute of Linguistics, Academia Sinica / Zhongyang yanjiuyuan yuyanxue yanjiusuo. pp. 953—975. ISBN 957-01-8413-2.
