Населення Тайваню

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Тайваню
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 23,415 млн осіб
Природний приріст 0,23 ‰
Народжуваність 8,47 ‰
Смертність 7,11 ‰
Середня тривалість життя 79,98 року
 • чоловіків 76,85 року
 • жінок 83,33 року
Смертність немовлят 4,44 ‰
Коефіцієнт міграції 0,89 ‰
Вікова структура
до 14 років 13,52 %
старіші за 65 років 12,48 %
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,07 чол./жін.
до 15 років 1,07 чол./жін.
у віці 15–64 років 0,97 чол./жін.
після 65 років 0,86 чол./жін.
Етнічні групи
Нація тайваньці
Найбільший етнос китайці
Мови
Офіційна китайська
Також у побуті тайванські мови

Населення Тайваню. Чисельність населення країни 2015 року становила 23,415 млн осіб (54-те місце у світі)[1]. Чисельність тайванців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 8,47 ‰ (216-те місце у світі), смертність — 7,11 ‰ (129-те місце у світі), природний приріст — 0,23 % (181-ше місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Тайвані, станом на 2015 рік, дорівнює 8,47 ‰ (216-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,12 дитини на одну жінку (222-ге місце у світі)[1].

Смертність у Тайвані 2015 року становила 7,11 ‰ (129-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,23 % (181-ше місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Тайваню, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Тайваню становить 40,2 року (49-те місце у світі): для чоловіків — 39,5, для жінок — 40,9 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 79,98 року (40-ве місце у світі), для чоловіків — 76,85 року, для жінок — 83,33 року[1].

Вікова структура населення Тайваню, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 13,52 % (1 632 763 чоловіка, 1 531 895 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 13,36 % (1 606 940 чоловіків, 1 521 617 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 47,06 % (5 505 063 чоловіка, 5 513 395 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 13,59 % (1 556 205 чоловіків, 1 625 436 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 12,48 % (1 348 686 чоловіків, 1 573 126 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 32,0 року, жінки — 29,7 року, загалом — 30,8 року (дані за 2014 рік)[2].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення Тайваню

Густота населення країни 2015 року становила 647 осіб/км² (17-те місце у світі)[1].

Головні міста держави: Тайбей (столиця) — 2,666 млн осіб, Гаосюн — 1,523 млн осіб, Тайчжун — 1,225 млн осіб, Тайнань — 815,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста Тайваню

Міграції[ред.ред. код]

Країни походження тайванських іммігрантів (англ.)

Річний рівень імміграції 2015 року становив 0,89 ‰ (65-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
тайванці
  
84%
китайці
  
14%
гаошань
  
2%
Докладніше: Народи Тайваню

Головні етноси країни: тайванські китайці (тайванці) — 84 %, материкові китайці — 14 %, місцеві аборигени (гаошань) — 2 % населення[1].

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Тайваню

Мови[ред.ред. код]

Мови Тайваню (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
китайська
  
%
тайванські мови
  
%
Докладніше: Мови Тайваню

Офіційна мова[3]: китайська (стандартна). Інші поширені мови: інші діалекти китайської мови, тайванські мови.

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Тайвані (2012 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
буддисти
  
93%
християни
  
4.5%
інші
  
2.5%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: суміш течій буддизму і даоїзму — 93 %, християнство — 4,5 %, інші — 2,5 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта на Тайвані

Рівень письменності 2014 року становив 98,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,7 % — серед чоловіків, 97,3 %— серед жінок[1].

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,44 ‰ (184-те місце у світі); хлопчиків — 4,84 ‰, дівчаток — 4,01 ‰[1].

Захворювання[ред.ред. код]

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

За межею бідності 2012 року перебувало 1,5 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 6,4 %, верхній дециль — 40,3 % (станом на 2010 рік)[1].

Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 20,601 млн унікальних інтернет-користувачів (36-те місце у світі), що становило 88 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 11,64 млн осіб (50-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 5 %; промисловість і будівництво — 36 %; сфера послуг — 59 % (станом на 2015 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 3,8 % працездатного населення, 2014 року — 4 % (32-ге місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Регіональна транзитна країна для наркотрафіку героїну, метамфетаміну та їх прекурсорів; перевалочний пункт для наркотиків на японський ринок. У країні відмічають великі проблеми з обігом героїну і метамфетамінів, зростаюча проблема з вживанням кетаміну й різних клубних наркотиків[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Тайваню докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[4][5].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Тайваню
Рік Населення Зміна
1905 3 040 000
1915 3 480 000 +14.5%
1920 3 655 000 +5.0%
1925 3 993 000 +9.2%
1930 4 593 000 +15.0%
1935 5 212 000 +13.5%
1940 5 872 000 +12.7%
1956 9 368 000 +59.5%
1966 13 505 000 +44.2%
1970 14 770 000 +9.4%
1975 16 279 000 +10.2%
1980 18 030 000 +10.8%
1990 20 394 000 +13.1%
2000 22 301 000 +9.4%
2010 23 162 000 +3.9%
Джерело: Переписи урядів Японії та Китайської Республіки.
За 1970, 1975, 2010 роки — оціночні дані.

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг (англ.) Taiwan // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics — UN Statistics Division.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  5. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми в світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]