Квін-Мод (затока)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квін-Мод

названо на честь Мод Уельська
68°20′ пн. ш. 102°00′ зх. д. / 68.333° пн. ш. 102.000° зх. д. / 68.333; -102.000Координати: 68°20′ пн. ш. 102°00′ зх. д. / 68.333° пн. ш. 102.000° зх. д. / 68.333; -102.000
Частина від Канадський Арктичний архіпелаг
складники Діз, Вікторія, Сімпсон, Labyrinth Bayd, Campbell Bayd, Chester Bayd, Ogden Bayd, McLoughlin Bayd і Terror Bayd
Прибережні країни  Канада
Регіон Нунавут
Довжина 290 км км
Ширина 135 км км
Вливаються
  • Kuunajukd, Armark Riverd, McNaughton Riverd, Perry Riverd, Pitok Riverd і Simpson Riverd
  • ідентифікатори і посилання
    GeoNames 6115092
    У проєкті OpenStreetMap 390840 ·R (Нунавут)
    Квін-Мод. Карта розташування: Канада
    Квін-Мод
    Квін-Мод
    Квін-Мод (Канада)
    Мапа

    Затока Квін-Мод (англ. Queen Maud Gulf[1] — Затока Королеви Мод) — затока Північного Льодовитого океану на північному узбережжі Канади, між півостровами Кент і Аделейд території Нунавут[1].

    1905 року затоку на честь королеви Мод, дружини норвезького короля Гокона VII, назвав полярний дослідник Руаль Амундсен[2].

    2014 року наукова експедиція виявила в затоці на невеликій глибині один із двох зниклих кораблів Д. Франкліна — «Еребус»[3].

    Географія[ред. | ред. код]

    Розташована на території Нунавуту. З півночі закрита від Північного Льодовитого океану великими островами Вікторія (з північного заходу) та Кінг-Вільям (з північного сходу), а також островами Дженні-Лінд та Королівського Географічного Товариства[en] (з півночі). Затока з'єднується на сході з протокою Сімпсон, на півночі — з протокою Вікторія[4], на сході — з протокою Діз. У західній частині затоки лежить острів Мелборн, а вздовж усього узбережжя затоки розкидані численні дрібні острови. Безліч бухт — Кемпбелл[en], Лабіринт[en], Джернон[en], Мак-Лафлін[en], Вілмот-енд-Гремптон[en] та інші.

    Довжина затоки становить 72 км, глибини — від 30 до 210 м. Практично весь рік покрита льодами, вільна від них лише трохи більше місяця (кінець липня—серпень). Припливи від 0,3 до 0,9 м. Береги пологі, низькі. Рослинність тундрова. У затоку впадають численні річки, найбільші з яких Армарк, що бере початок в однойменному озері, Перрі[en], що бере початок в озері Мак-Алпайн[ru] і Елліс[en]. У прибережній області розташовані безліч мілководних озер і водойм. Затока, разом з водами прилеглих проток і заток, входить до однойменної екосистеми[5].

    Заповідник перелітних птахів затоки Квін-Мод[ред. | ред. код]

    Частина затоки Квін-Мод, а також частина її узбережжя увійшли до складу Заповідника перелітних птахів затоки Квін-Мод (англ. Queen Maud Gulf Migratory Bird Sanctuary). Заповідник створено 1961 року відповідно до положень Акту про охорону перелітних птахів 1917 року та Рамсарської конвенції. Це найбільший заповідник за Полярним колом, що перебуває у федеральній власності і другий за величиною заповідник у світі, створений згідно з Рамсарською конвенцією. Площа заповідника становить 61 765 км², з яких 6710 км² — води затоки і 55 055 км² — суходіл. 1982 року в заповіднику гніздилося 450 000 гусей, зокрема більшість усіх гусей Росса[en] у світі. Заповідник є одним із лідерів із концентрації гусей на Землі.

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б Queen Maud Gulf (англ.). Процитовано 19 березня 2019. - інформація про об'єкт у базі даних топонімів Канади на сайті Міністерства природних ресурсів Канади: nrcan.gc.ca(англ.)(фр.)
    2. Руаль Амундсен. Статья Генриха Енеке в журнале «GEO» № 5 за 2001 год. mymultimedia.narod.ru (рос.). Архів оригіналу за 11 травня 2005. Процитовано 19 березня 2019.
    3. Finding of Franklin ship fuels Harper’s new nationalism. Архів оригіналу за 10 лютого 2017. Процитовано 17 березня 2019.
    4. На деяких англомовних картах[яких?] острови Дженні-Лінд і Роял-Джеографикал-Сосайті розділені протокою Мархам (Markham Strait), а протока Вікторія починається північніше.
    5. National Marine Conservation Areas of Canada. Canada’s National Marine Conservation Areas System Plan. Canada’s Arctic Marine Environment. Архів оригіналу за 12 лютого 2007.