Квічаль целебеський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квічаль целебеський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Дроздові (Turdidae)
Рід: Geokichla
Вид: Квічаль целебеський
Geokichla erythronota
(PL Sclater, 1859)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Zoothera erythronota
Посилання
Вікісховище: Geokichla erythronota
Віківиди: Geokichla erythronota
ITIS: 916862
МСОП: 22733682

Квіча́ль целебеський[2] (Geokichla erythronota) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae). Ендемік Індонезії. Раніше вважався конспецифічним з іржастим квічалем.

Опис[ред. | ред. код]

Целебеські квічалі

Довжина птаха становить 19-21 см. Голова і верхня частина тіла іржасто-коричневі, крила чорні з двома широкими білими смугами. На обличчі білі плями. Підборіддя, горло і груди чорні, решта нижньої частини тіла білувата, поцяткована чорними смугами. У представників підвиду G. e. kabaena голова і верхня частина тіла чорні[3].

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[4]

  • G. e. erythronota Sclater, PL, 1859 — острови Сулавесі і Бутон;
  • G. e. kabaena (Robinson-Dean, Willmott, Catterall, Kelly, Whittington, Phalan, Marples & Boeadi, 2002) — острів Кабаена[en].

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Целебеські квічалі мешкають на Сулавесі та на сусідніх островах. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в чагарникових і бамбукових заростях та на плантаціях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1000 м над рівнм моря.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція целебеських квічалів становить від 100 до 500 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Geokichla erythronota. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Clement, Peter; Hathway, Ren (2010). Thrushes. Bloomsbury Publishing. с. 223—224. ISBN 978-1-4081-3542-6. Архів оригіналу за 27 квітня 2022. Процитовано 27 квітня 2022.
  4. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 27 квітня 2022.