Кефелі Аарон Мойсейович
| Кефелі Аарон Мойсейович | |
| Народження: | 1849 |
|---|---|
| Смерть: | 2 (15) вересня 1913 Мелітополь, Таврійська губернія, Російська імперія |
|
Нагороди: | |
  | |
Аарон Мойсейович Кефелі (нар. 1849 — пом. 15 вересня 1913, Мелітополь, Таврійська губернія, Російська імперія) — караїмський газзан і гахам.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1849 року в родині караїмського меламеда, євпаторійського міщанина Мойсея Яковича Кефелі[1][2]. Традиційну освіту з присвоєнням звання «ріббі» отримав в мідраші. Деякий час разом з сім'єю проживав у Миколаєві. У 1892 році переїхав до Кременчука для виконання обов'язків газзана караїмського молитовного будинку, яким був затверджений 27 вересня 1894 року розпорядженням Полтавського губернського правління[3]. У роки служби в Кременчуці не раз відзначався урядовими нагородами, в тому числі за те, що завдяки йому кременчуцька караїмська громада збагатилася придбаною нерухомістю[4]. У 1907 році звільнився за власним бажанням у зв'язку з укладенням ним договору про виконання протягом трьох років обов'язків «Гахам-Акбара» єгипетської караїмської громади. Але в тому ж році в серпні місяці змушений був повернутися в Росію через виниклі з єгипетськими караїмами розбіжності та незнання арабської мови[2]. Свої враження про перебування в Каїрі А. М. Кефелі записав у щоденнику, згодом опублікованому в Росії. У Кременчуці знову зайняв посаду молодшого наззана. Пробувши тут рік, перевівся на посаду старшого газзана в Мелітополь[4]. У листопаді 1910 року разом з М. С. Камбуром представляв мелітопольську громаду на першому Всеросійському національному караїмською з'їзді в Євпаторії[2]. 4 січня 1912 року на похоронах Гахама С. М. Панпулова здійснив жалобну промову давньоєврейською мовою[5].
Сучасники А. М. Кефелі відзначали його скромність, чуйність й уважне ставлення до потреб своїх прихожан, а також знання караїмських наспівів, які виконувалися ним рівним і красивим голосом[2].
Помер 2 (15) вересня 1913 року в Мелітополі[6].
Сім'я[ред. | ред. код]
Був одружений на дочці бахчисарайського міщанина Гулюш Бераховні Ходжаш та мав від неї трьох дітей[4]:
- Мойсей Ааронович Кефелі (1885 — ?) — інженер-технолог, випускник Санкт-Петербурзького практичного технологічного університету (1915)[7]
- Сара Ааронівна Кефелі (1893 — ?)
- Есфір Ааронівна Кефелі (1900 — ?)
Рідний брат — Йосип Мойсейович Кефелі (1846-1927), служив газаном у Сімферополі та Одесі[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Темно-бронзова медаль «За працю у першому загальному переписі населення» (1897)[4];
- золота медаль для носіння на грудях на Станіславській стрічці (1904)[2][4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Шайтанов, 2016, с. 2.
- ↑ а б в г д е Ельяшевич, 1993, с. 96.
- ↑ Шайтанов, 2016, с. 4.
- ↑ а б в г д Шайтанов, 2016, с. 5.
- ↑ Похороны таврического и одесского гахама С. М. Панпулова // Караимская жизнь. — М., 1911. — № 7 (декабрь).
- ↑ Мелитополь : хроника текущей жизни // Караимское слово. — 1913. — № 3-4 (сентябрь-октябрь). — С. 19—20.
- ↑ Список лиц, окончивших Технологический Институт за 100 лет // Сто лет.1828-1928. Технологический институт имени Ленинградского совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов / Юбилейная Комиссия по празднованию 100-летия Технологического института. — Л. : Издание Технологического института, 1928. — Т. I. — С. 632.
Література[ред. | ред. код]
- Ельяшевич Б. С. Караимский биографический словарь (от конца VIII в. до 1960 г.) / под ред. М. Н. Губогло, А. И. Кузнецова, Л. И. Миссоновой, Ю. Б. Симченко, В. А. Тишкова. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1993. — Т. XIV, кн. 2. — 238 с. — (Караимы : Материалы к серии «Народы и культуры») — 250 прим.
- Шайтанов С. И. Иосиф Моисеевич и Аарон Моисеевич Кефели // Известия Духовного управления караимов Республики Крым. — Евпатория, 2016. — № 19 (28) (апрель). — С. 2—5.