Кияшко Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кияшко.
Віктор Іванович Кияшко
Народження 22 квітня 1920(1920-04-22)
Устинівка
Смерть 16 квітня 1945(1945-04-16) (24 роки)
Германсдорф
Поховання Нижньосілезьке воєводство
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  артилерія
Роки служби 1941–1945
Звання сержант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Медаль «За відвагу»
CMNS: Кияшко Віктор Іванович у Вікісховищі

Ві́ктор Іва́нович Кия́шко (нар. 22 квітня 1920(19200422) — 16 квітня 1945) — радянський артилерист часів Другої світової війни, навідник гармати 1248-го армійського артилерійського винищувального протитанкового полку (6-а армія, 1-й Український фронт), сержант. Герой Радянського Союзу (1945).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 квітня 1920 року в селі Устинівка (нині — районний центр Кіровоградської області). Українець. Дитячі роки провів у Запоріжжі, навчався у Запорізькій середній школі № 59.

До лав РСЧА призваний у 1941 році. Учасник німецько-радянської війни з того ж року. Воював на Південно-Західному, 3-у і 1-у Українських фронтах. Двічі був поранений.

Особливо сержант В. І. Кияшко відзначився 7 лютого 1945 року в бою поблизу населеного пункту Мальч (Польща). Одним з перших викотив свою гармату на відкриту позицію і впритул розстріляв піхоту супротивника, замінивши пораненого командира. Коли закінчилися снаряди, зібрав групу з 17 стрільців і відкрив вогонь по ворогу. У цій битві знищив 2 ворожі гармати, 3 кулемети та багато живої сили противника.

15 квітня 1945 року був смертельно поранений і помер наступного дня у шпиталі 446-го окремого медико-санітарного батальйону. Похований на північно-східній околиці села Германсдорф поблизу Бреслау.[1]

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, сержантові Кияшку Віктору Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[2].

Також був нагороджений медаллю «За відвагу» (18.09.1944).

Пам'ять[ред. | ред. код]

У 1946 році ім'ям Віктора Кияшка названо одну з вулиць міста Запоріжжя[3].

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ [Витяг з алфавітної книги померлих у 446-у МСБ(рос.). Архів оригіналу за 29 Листопада 2014. Процитовано 19 Листопада 2014. Витяг з алфавітної книги померлих у 446-у МСБ(рос.)]
  2. ↑ Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10.04.1945 р.(рос.). Архів оригіналу за 11.05.2017. Процитовано 19.11.2014.
  3. ↑ [Улица Кияшко в Запорожье(рос.). Архів оригіналу за 29 Листопада 2014. Процитовано 19 Листопада 2014. Улица Кияшко в Запорожье(рос.)]

Посилання[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кияшко_Віктор_Іванович&oldid=35034145