Перейти до вмісту

Покровський Голосіївський чоловічий монастир

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Покровський Голосіївський чоловічий монастир
головна площа монастиря
50°22′42″ пн. ш. 30°30′36.30″ сх. д. / 50.37833° пн. ш. 30.5100833° сх. д. / 50.37833; 30.5100833
Статусмонастир
Країна Україна
РозташуванняПустинська вулиця, 14. Київ
КонфесіяУПЦ МП
ЄпархіяКиївська єпархія УПЦ (МП)
Тип монастирячоловічий
Тип будівлісучасний цілісно-завершений монастирський комплекс
Архітектурний стильЕклектико-модерністська готика
Автор проєктуГрупа архітекторів ДПК Київпроект
Матеріалдекоративна цегла
ЗасновникПетро Могила
Засновано1631
Перша згадка1631
Будівництво1631, відновлення — 1992 — 1927, у ХХІ столітті — 2017
НастоятельЄпископ Ісаакій (Андроник)
Стандіючий
СайтСайт монастиря
Покровський Голосіївський чоловічий монастир. Карта розташування: Україна
Покровський Голосіївський чоловічий монастир
Покровський Голосіївський чоловічий монастир (Україна)
Мапа
CMNS: Покровський Голосіївський чоловічий монастир у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Покровський Голосіївський чоловічий монастир (також «Голосіївська пустинь») — православний чоловічий монастир у Голосієві в Києві. Належить УПЦ московського патріархату.

Історія

[ред. | ред. код]

1631 року архимандрит Києво-Печерської лаври, а потім вже митрополит Петро Могила збудував тут церкву Святого Іоанна Сочавського, небесного покровителя Молдови. Невдовзі Голосіївська пустинь стала літньою резиденцією митрополитів. В пустині було збудовано дерев'яні келії. Петро Могила часто приїздив сюди, «щоби молитвою і тишою лікувати та скріпляти душу, а також просити помочі покровителя своєї батьківщини». Після смерті Петра Могили збудували церкви на честь Варлаама та Йоасафа.

1918 року обитель пограбували, а в 1919 монастир перейшов під крило комунального господарства Київського міськвиконкому. У зв'язку з цим більша частина поселення пішла заробляти гроші по селах.

У 1922—1923 рр. монастир був переданий Сільськогосподарській академії.

Під час німецько-радянської війни будівля майже не постраждала. Після війни монастирські будівлі використовувались як господарчі споруди. Було втрачено всі храми, зокрема церкву ікони Божої Матері «Живоносне джерело» та Покровську церкву. В 1950-х — 1960-х їх було розібрано як такі, що не мають художньої цінності.

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

У 1990-ті — 2000-ні Голосіївську пустинь (Свято-Покровський монастир) було відновлено й відбудовано. 12 вересня 2023 року Духовна академія та семінарія УПЦ МП звільнила приміщення Києво-Печерської лаври, а корпуси номер 63 і 64, де раніше діяв навчальний заклад, були опечатані комісією національного заповідника «Києво-Печерська лавра»[1]. Після цього семінаристи та співробітники КДАіС переїхали до Покровського Голосіївського монастиря[2].

Скандал з прихистком терориста з Л/ДНР

[ред. | ред. код]

Монастир надав прихисток учаснику війни на Донбасі на боці російських військ, бразилійцеві з угорськими коренями Рафаелю Лусваргі, який обіцяв «дійти до Києва і закінчити війну»[3][4]. У квітні 2018 року журналісти виявили бразильця в монастирі.

4 травня 2018 року представники організації С14 та партії «Національний корпус» затримали Лусваргі та привели його до СБУ у Києві.[5]

Нелегальна школа при монастирі

[ред. | ред. код]

За даними розслідування Слідство.Інфо, з 2025 року при монастирі діє нелегальна школа, замаскована під «сімейний клуб» і не має ліцензії на навчальну діяльність. Навчання в «школі» базується на радянській системі освіти, використовуються радянські підручники, діти співають радянських пісень та дивляться радянські фільми[6].

У школі навчалися понад 60 дітей з 1 по 9 клас, працюють 16 вчителів, закладом керує Анна Болгова. У розкладі є предмет «слов'янська мова», де насправді учні вивчають російську. Документи дітей зберігалися в ліцензованих українських школах, зокрема, в ліцеї «Ранчо скул» на Київщині та закладі освіти Костянтинівської міськради на Донеччині. Директори цих закладів пояснили, що всі оцінки отримували зі «школи» при монастирі. Школа отримала приміщення і ремонт від настоятеля монастиря, архієпископа Ісаакія Андроника[7].

Керівництво

[ред. | ред. код]

З початку відновлення і донині (2023) ігуменом-настоятелем монастиря є єпископ Ісаакій (Андроник)[8][9].

Поховання

[ред. | ред. код]

На території монастиря поховані:

Галерея

[ред. | ред. код]

Панорама

[ред. | ред. код]
Панорама основної площі монастиря

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 25 вересня 2023.
  2. ↑ КДАіС переїжджає до Голосіївського монастиря Києва. СПЖ | SPZH (укр.). Процитовано 25 вересня 2023.
  3. ↑ Націоналісти доправили до СБУ бразильця-бойовика, якого. Архів оригіналу за 5 травня 2018. Процитовано 20 грудня 2018.
  4. ↑ Як бразильський бойовик з угруповань «ЛДНР» Рафаель Лусваргі потрапив у монастир і чому він вільно гуляє Києвом?. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 20 грудня 2018.
  5. ↑ В Києві захопленого бойовика Лусваргі привели під будівлю СБУ. Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 4 травня 2018.
  6. ↑ Показують російські фільми. У Києві підпільна школа при монастирі УПЦ МП вчить дітей за радянськими підручниками — Слідство.Інфо. NV (укр.). Процитовано 6 січня 2026.
  7. ↑ Дітей вчать за підручниками СРСР: у Києві викрили підпільну школу при монастирі УПЦ МП. РБК-Украина (укр.). Процитовано 29 січня 2026.
  8. ↑ Сайт УПЦ. Архів оригіналу за 2 червня 2017. Процитовано 26 травня 2017.
  9. ↑ Сайт РПЦ МП. Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 17 червня 2017.
  10. ↑ (Псевдо)юродива м. Аліпія – служителька Богу? чаклунка? цілителька?.. » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Покровський_Голосіївський_чоловічий_монастир&oldid=47375370