Покровський Голосіївський чоловічий монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Покровський Голосіївський чоловічий монастир
Голосіївська Свято-Покровська пустинь 1.jpg
головна площа монастиря

50°22′42″ пн. ш. 30°30′36″ сх. д. / 50.37833° пн. ш. 30.5100833° сх. д. / 50.37833; 30.5100833
Статус монастир
Країна

 Україна

Розташування Вулиця Полковника Затєвахіна, 14. Київ
Конфесія УПЦ (МП)
Єпархія Київська
Тип монастиря чоловічий
Тип будівлі сучасний цілісно-завершений монастирський комплекс
Архітектурний стиль Еклектико-модерністська готика
Автор проєкту Група архітекторів ДПК Київпроект
Матеріал декоративна цегла
Засновник Петро Могила
Засновано 1631
Перша згадка 1631
Будівництво 1631, відновлення – 1992 — 1927, у ХХІ столітті – 2017
Настоятель Єпископ Ісаакій (Андроник)
Стан діючий
Сайт Сайт монастиря
Ідентифікатори й посилання
Покровський Голосіївський чоловічий монастир. Карта розташування: Україна
Покровський Голосіївський чоловічий монастир
Покровський Голосіївський чоловічий монастир (Україна)

CMNS: Покровський Голосіївський чоловічий монастир у Вікісховищі

Покровський Голосіївський чоловічий монастир — православний чоловічий монастир у Голосієві в Києві. Належить УПЦ московського патріархату.

Історія[ред. | ред. код]

1631 року архимандрит Києво-Печерської лаври, а потім вже митрополит Петро Могила збудував тут церкву Святого Іоанна Сочавського небесного покровителя Молдови. Невдовзі Голосіївська пустинь стає літньою резиденцією митрополитів. В пустині було збудовано дерев'яні келії. Петро Могила часто приїздив сюди «щоби молитвою і тишою лікувати та скріпляти душу, а також просити помочі покровителя своєї батьківщини». Після смерті Петра Могили збудували церкви на честь Варлаама та Йоасафа.

1918 року обитель пограбували, а в 1919 монастир перейшов під крило комунального господарства Київського міськвиконкому. У зв'язку з цим більша частина поселення пішла заробляти гроші по селах.

У 1922—1923 рр. монастир був переданий Сільськогосподарській академії.

Під час війни 1941—1945 років майже не була пошкоджена. Після війни монастирські будівлі використовувались як господарчі споруди. Було втрачено усі храми, зокрема церкву ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» та Покровську церкву. В 1950-х — 1960-х їх було розібрано як такі, що не мають художньої цінності.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

У 1990-ті — 2000-ні Голосіївську пустинь (Свято-Покровський монастир) було відновлено й відбудовано.

Керівництво[ред. | ред. код]

З початку відновлення і донині ігуменом-настоятелем монастиря є єпископ Ісаакій (Андроник)[1][2].

Скандал з прихистком бойовика Л/ДНР[ред. | ред. код]

Монастир надав прихисток учаснику бойових дій на Донбасі на боці бандитсько-сепаратистських формувань, бразилійцеві з угорськими коренями Рафаелю Лусваргі, який обіцяв «дійти до Києва і закінчити війну»[3][4].

Поховання[ред. | ред. код]

На території монастиря поховані:

Галерея[ред. | ред. код]

Панорама[ред. | ред. код]

Панорама основної площі монастиря

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]