Покровський Голосіївський чоловічий монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Покровський Голосіївський чоловічий монастир
Голосіївська Свято-Покровська пустинь 1.jpg
головна площа монастиря

50°22′42″ пн. ш. 30°30′36″ сх. д. / 50.37833° пн. ш. 30.5100833° сх. д. / 50.37833; 30.5100833
Статус монастир
Країна

Україна Україна

Розташування Вулиця Полковника Затєвахіна, 14. Київ
Конфесія УПЦ (МП)
Єпархія Київська
Тип монастиря чоловічий
Тип будівлі сучасний цілісно-завершений монастирський комплекс
Архітектурний стиль Еклектико-модерністська готика
Автор проекту Група архітекторів ДПК Київпроект
Матеріал декоративна цегла
Засновник Петро Могила
Засновано 1631
Перша згадка 1631
Будівництво 1631, відновлення – 1992 — 1927, у ХХІ столітті – 2017
Настоятель Єпископ Ісаакій (Андроник)
Стан діючий
Сайт Сайт монастиря
Покровський Голосіївський чоловічий монастир. Карта розташування: Україна
Покровський Голосіївський чоловічий монастир
Покровський Голосіївський чоловічий монастир (Україна)

CMNS: Покровський Голосіївський чоловічий монастир на Вікісховищі

Покровський Голосіївський чоловічий монастир — православний чоловічий монастир у Голосієві в Києві. Належить УПЦ московського патріархату.

Історія[ред. | ред. код]

1631 року архимандрит Києво-Печерської лаври, а потім вже митрополит Петро Могила збудував тут церкву Святого Іоанна Сочавського небесного покровителя Молдови. Невдовзі Голосіївська пустинь стає літньою резиденцією митрополитів. В пустині було збудовано дерев'яні келії. Петро Могила часто приїздив сюди «щоби молитвою і тишою лікувати та скріпляти душу, а також просити помочі покровителя своєї батьківщини». Після смерті Петра Могили збудували церкви на честь Варлаама та Йоасафа.

1918 року обитель пограбували, а в 1919 монастир перейшов під крило комунального господарства Київського міськвиконкому. У зв'язку з цим більша частина поселення пішла заробляти гроші по селах.

У 1922–1923 монастир був переданий Сільськогосподарській академії.

Під час війни в 1941–1945 майже не була пошкоджена. Після війни монастирські будівлі використовувались як господарчі споруди. Було втрачено усі храми, зокрема церкву ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» та Покровську церкву. В 1950–1960-х їх було розібрано, як такі, що не мають художньої цінності.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

У 1990–2000-ні Голосіївську пустинь (Свято-Покровський монастир) було відновлено і відбудовано.

Керівництво[ред. | ред. код]

З початку відновлення і донині ігуменом-настоятелем монастиря є єпископ Ісаакій (Андроник).[1][2]

Скандал з прихистком бойовика Л/ДНР[ред. | ред. код]

Монастир надав прихисток учаснику бойових дій на Донбасі на боці бандитсько-сепаратистських формувань, бразилійцеві з угорськими коренями Рафаелю Лусваргі, який обіцяв «дійти до Києва і закінчити війну».[3][4]

Поховання[ред. | ред. код]

На території монастиря поховані:

Галерея[ред. | ред. код]

Панорама[ред. | ред. код]

Панорама основної площі монастиря

Адреса[ред. | ред. код]

Розташований за адресою: Вулиця Полковника Затєвахіна, 14.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]