Ключка Віталій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ключка Віталій Володимирович
UA-OR8b-SSGT-GSB-H(2015).png Старший сержант
Ключка Віталій Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 3 листопада 1976(1976-11-03)
Тошківка
Смерть 25 серпня 2016(2016-08-25) (39 років)
Мар'їнка
Псевдо «Колючий»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
46th Battalion patch (Ukraine).png
 46 ОБСпП «Донбас-Україна»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)

Віта́лій Володи́мирович Клю́чка (3 листопада 1976(19761103) — 25 серпня 2016) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1976 року в селищі Тошківка (Попаснянський район, Луганська область); виростав з молодшим братом. Навчався в Тошківській середній школі, після закінчення якої працював на шахті «Тошківська» учнем електрослюсаря.

Призваний у Національну гвардію, прослужив 1,5 роки на посаді гранатометника, кулеметника та спеціаліста зі стрілецької зброї; був заступником командира взводу. Демобілізувався у військовому званні сержанта; повернувся додому в Тошківку й знову пішов працювати на шахту. У 1990-ті заробітну плату на шахті майже не платили, тому перевівся у Тошківську пожежну частину та працював на посаді пожежника. Зазнав травми на роботі і був комісований за станом здоров'я, отримавши групу інвалідності. Повернувся до праці на шахту «Тошківська» — роздавальником вибухових матеріалів. 2009 року оженився, в 2011 році у родини народився син Ярослав. Робив «євроремонти», черга на його послуги була розписана — на місяці наперед.

2015 року добровільно мобілізований; призваний до лав ЗСУ. Після навчання в учбовій частині направлений до добровольчого батальйону ЗСУ «Донбас Україна». Старший сержант, головний сержант взводу охорони.

Воював в Кримському Луганської області, після ротації та відпочинку — в смт Мар'їнка Донецької області. У березні-квітні 2016 року лікувався у шпиталі, 15 квітня повернувся до підрозділу. У Віталія була можливість комісуватися, він цього не зробив та продовжив воювати. Йому пропонували залишитись при штабі, Віталій категорично відмовився. Демобілізація мала відбутися у вересні, він хотів підписати контракт та залишитись на фронті. У перших числах серпня 2016-го брав участь у бою з терористами.

25 серпня 2016 року загинув вранці поблизу міста Мар'їнка в часі обстрілу з СПГ терористами позицій підрозділу. Коли розпочався обстріл, Віталій загнав усіх молодих вояків у бліндаж, сам залишився на позиції. Граната прилетіла саме туди, де він знаходився.

Похований в Тошківці.

Без Віталія лишились батько, дружина і син.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • відзнакою Міністра Оборони України «За воїнську доблесть» (посмертно).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 27 червня року № 189/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]