Кодекс законів про працю України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кодекс законів про працю України
Закон України
Малий Державний Герб України
Загальна інформація
Повна назва:Кодекс законів про працю України
Абревіатура:КЗпП
Номер:322-VIII
Дати
Прийнятий:10 грудня 1971
Діє/діяв з:17 грудня 1971
Остання редакція:24 грудня 2023
Статус: Чинний

Кодекс законів про працю України (скор. КЗпП) — кодекс, який регулює в Україні трудові правовідносини. Регулювання таких правовідносин фокусується на процесові оплатного виконання роботи (на відміну від регулювання оплатного виконання роботи в цивільних правовідносинах, яке фокусується передусім на її результатові), тобто КЗпП регулює час роботи і відпочинку, заохочення та стягнення з працівників, гарантії для останніх із боку роботодавця тощо.

Кодекс законів про працю України було прийнято ще в радянський період і після проголошення незалежності України він не приймався в новій редакції, було лише додано та оновлено частину статей Кодексу, внаслідок чого він у цілому вважається застарілим нормативно-правовим актом[1].

Право на працю в Україні гарантоване статтею 43 Конституції України і КЗпП розвиває положення даної норми Основного закону. Право громадян України на працю — це право громадян України, що забезпечується державою, на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, вільний вибір професії, роду занять і роботи.

На зміну ухваленому ще в 1971 році КЗпП уряд вніс законопроєкт №2708 «Про працю», зареєстрований в Раді 28 грудня 2019 року, за кілька днів до терміну, який встановив президент. До 1 січня 2020 року Кабмін повинен був створити умови для «лібералізації трудових відносин та оновлення законодавства про працю». У документа вже є і альтернативні версії, внесені депутатами ОПЗЖ і Батьківщини.[2]

Назва

[ред. | ред. код]

В Україні досі широко використовується абревіатура з російської мови «КЗОТ», яка набула поширення у період радянської України.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Венедіктов, Сергій (2017). Правове регулювання праці у Великобританії: прогресивний досвід і перспективи для України. Київ: Ніка-Центр. с. 57. ISBN 978-966-7067-23-6.
  2. Праця в законі: що несе бізнесу новий Трудовий кодекс — Статті — GMK Center. GMK (укр.). Архів оригіналу за 21 Лютого 2020. Процитовано 26 Лютого 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]