Колтунов Григорій Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Колтунов
Колтунов Григорій Якович.jpg
Ім'я при народженні Григорій Якович Колтунов
Дата народження 6 вересня 1907(1907-09-06) (110 років)
Місце народження Одеса, Російська імперія
Дата смерті 24 червня 1999(1999-06-24) (91 рік)
Місце смерті Одеса, Україна
Поховання Друге Християнське кладовище (Одеса)
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Професія кінодраматург, сценарист, кінорежисер
Alma mater Одеська національна музична академія імені Антоніни Нежданової
IMDb ID 0464440

Григорій Якович Колтунов (6 вересня 1907(19070906), Одеса, Російська імперія — 24 червня 1999, Одеса, Україна) — радянський і український кінодраматург, сценарист, кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв Таджицької РСР (1980). Заслужений діяч мистецтв України (1995).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. Закінчив радіофакультет Одеської консерваторії (1930). Працював редактором і начальником сценарного відділу Одеської кіностудії художніх фільмів (19331937), режисером Київської кіностудії (19371941).

У 1945–1947 роках — художній керівник Одеського театру мініатюр.

Автор сценаріїв художніх фільмів: «Українські пісні на екрані» (1936, «Пісня про пана Лебеденка», у співавт.), «В далекому плаванні» (1945), «Блакитні дороги» (1947), «Максимко» (1952), «Командир корабля» (1954), «Надзвичайна подія» (1958, 2 с, у співавт.), «Зелений фургон» (1959), «Гадюка» (1965), «Останнє пасмо» (1968), «Спокуса Дон Жуана» (1985, авт. сценарію та співрежисер з В. Левіним);

Автор сценаріїв науково-популярних та мультиплікаційних кінокартин: «Помилка Наташі Никітіної» (1953), «Радянське шампанське» (1958), «Тяв і Гав», «Юля — капризуля», «Висока гірка» тощо.

На інших студіях за його сценаріями знято стрічки: «Діти партизана» (1954, «Білорусьфільм»), «Сорок перший» (1956, «Мосфільм»); Спеціальна премія Міжнародного кінофестивалю, Канни, 1957), «Помста» (за оповіданням А. Чехова; премія «Золоті ворота» на фестивалі у Сан-Франціско), «Невідправлений лист» (1959, «Мосфільм», у співавт. з В. Розовим і В. Осиповим), «Сказання про Рустама» (1970), «Рустам і Сухраб» (1971, «Сказание о Сиявуше» (1976, «Таджикфільм») та ін.

Поставив за власними сценаріями фільми: «Українські пісні на екрані» (1935, «Ой пряду, пряду»; Диплом за найкращий док. фільм в Парижі), «Над річкою-бережком» (у співавт.), «Чорна чайка» (1962, автор сценарію та режисер, «Ленфільм»).

Нагороджений медалями «За доблестный труд в Великой отечественной войне» (1945) за низку оборонновоєнних фильмів, знятих на киностудії «Грузія-фільм» в період з 1941 по 1945 роки, значком «Отличник кинематографии СССР» (рос.).

Був одним з засновників (разом з І. О. Пир'євим) та членом Спілки кінематографістів України.

На Одеській кіностудії йому встановлено меморіальну дошку (2004, скульптор Олександр Князик), на Другому Християнському цвинтарі встановлено пам'ятник «От города Одессы» (рос.).

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кинословарь: В 2-х т. Т.2. М., 1970. — С.803;
  • Сценаристьі советского художественного кино. М., 1972. — СІ79—180;
  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С75—76;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.206—207;
  • Митці України. К., 1992. — С.311;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.312.