Колтунов Григорій Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Григорій Колтунов
Колтунов Григорій Якович.jpg
Ім'я при народженні Григорій Якович Колтунов
Дата народження 6 вересня 1907(1907-09-06) (110 років)
Місце народження Одеса, Російська імперія
Дата смерті 24 червня 1999(1999-06-24) (91 рік)
Місце смерті Одеса, Україна
Поховання Друге Християнське кладовище (Одеса)
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Професія кінодраматург, сценарист, кінорежисер
IMDb ID 0464440

Григорій Якович Колтунов (6 вересня 1907(19070906), Одеса, Російська імперія — 24 червня 1999, Одеса, Україна) — радянський і український кінодраматург, сценарист, кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв Таджицької РСР (1980). Заслужений діяч мистецтв України (1995).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в родині робітника. Закінчив радіофакультет Одеської консерваторії (1930). Працював редактором і начальником сценарного відділу Одеської кіностудії художніх фільмів (19331937), режисером Київської кіностудії (19371941).

У 1945–1947 роках — художній керівник Одеського театру мініатюр.

Автор сценаріїв художніх фільмів: «Українські пісні на екрані» (1936, «Пісня про пана Лебеденка», у співавт.), «В далекому плаванні» (1945), «Блакитні дороги» (1947), «Максимко» (1952), «Командир корабля» (1954), «Надзвичайна подія» (1958, 2 с, у співавт.), «Зелений фургон» (1959), «Гадюка» (1965), «Останнє пасмо» (1968), «Спокуса Дон Жуана» (1985, авт. сценарію та співрежисер з В. Левіним);

Автор сценаріїв науково-популярних та мультиплікаційних кінокартин: «Помилка Наташі Никітіної» (1953), «Радянське шампанське» (1958), «Тяв і Гав», «Юля — капризуля», «Висока гірка» тощо.

На інших студіях за його сценаріями знято стрічки: «Діти партизана» (1954, «Білорусьфільм»), «Сорок перший» (1956, «Мосфільм»); Спеціальна премія Міжнародного кінофестивалю, Канни, 1957), «Помста» (за оповіданням А. Чехова; премія «Золоті ворота» на фестивалі у Сан-Франціско), «Невідправлений лист» (1959, «Мосфільм», у співавт. з В. Розовим і В. Осиповим), «Сказання про Рустама» (1970), «Рустам і Сухраб» (1971, «Сказание о Сиявуше» (1976, «Таджикфільм») та ін.

Поставив за власними сценаріями фільми: «Українські пісні на екрані» (1935, «Ой пряду, пряду»; Диплом за найкращий док. фільм в Парижі), «Над річкою-бережком» (у співавт.), «Чорна чайка» (1962, автор сценарію та режисер, «Ленфільм»).

Нагороджений медалями «За доблестный труд в Великой отечественной войне» (1945) за низку оборонновоєнних фильмів, знятих на киностудії «Грузія-фільм» в період з 1941 по 1945 роки, значком «Отличник кинематографии СССР» (рос.).

Був одним з засновників (разом з І. О. Пир'євим) та членом Спілки кінематографістів України.

На Одеській кіностудії йому встановлено меморіальну дошку (2004, скульптор Олександр Князик), на Другому Християнському цвинтарі встановлено пам'ятник «От города Одессы» (рос.).

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Кинословарь: В 2-х т. Т.2. М., 1970. — С.803;
  • Сценаристьі советского художественного кино. М., 1972. — СІ79—180;
  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С75—76;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.206—207;
  • Митці України. К., 1992. — С.311;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.312.