Комплекс будинків по вулиці Стрийській, 36—42
| Комплекс будинків по вулиці Стрийській, 36—42 | |
|---|---|
|
| |
|
49°49′37″ пн. ш. 24°01′40″ сх. д. / 49.82705555558332833° пн. ш. 24.02791666669444481° сх. д.Координати: 49°49′37″ пн. ш. 24°01′40″ сх. д. / 49.82705555558332833° пн. ш. 24.02791666669444481° сх. д. | |
| Тип | будівля і пам'ятка архітектури[d] |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Львів |
| Архітектурний стиль | функціоналізм |
| Архітектор | Вітольд Мінкевич |
| Будівництво | 1926 — 1930 |
| Відомі мешканці | Яцек Куронь |
| Адреса | вул. Стрийська, 36—42 |
  Комплекс будинків по вулиці Стрийській, 36—42 (Львівська область) | |
 | |
 Комплекс будинків по вулиці Стрийській, 36—42 у Вікісховищі | |
.JPG)
Комплекс будинків по вулиці Стрийській, 36—42 — комплекс із п'яти житлових будинків 1920-х років у Львові, розташований по вулиці Стрийській під № 36—42. Будинки мають статус пам'яток архітектури місцевого значення (№ 774/1—774/5 і № 1666). Зведені у 1928—1930 роках у стилі функціоналізму, за проєктом архітектора Вітольда Мінкевича для працівників закладу соціального забезпечення[1][2][3]. Разом із зведеними у середині 1930-х років будинками № 44—48 утворили мікрорайон «На Гірці»[2][3].
Історія будівництва та опис[ред. | ред. код]
Після закінчення Першої світової війни у Львові відчувався певний дефіцит соціального житла. Однією з організацій, що почали будівництво багатоквартирних будинків із недорогими помешканнями, став Пенсійний заклад службовців (пол. Zakład Pensyjny Funkcjonariuszów), який замовив архітекторові Вітольду Мінкевичу проекти двох житлових комплексів. Будівництво першого з них, на вулиці На Байках (сучасна вулиця Київська), почалося в серпні 1926 року і закінчилося 1 жовтня 1927 року. Другий будинок почали зводити на вулиці Стрийській у вересні 1926 року[4].
Обидва житлові комплекси зводилися за однаковими принципами, впровадженими Мінкевичем[5]. По-перше, архітектор відмовився від притаманного Львову типу будинку-колодязя із вузьким внутрішнім подвір'ям, тому приміщення у проектованих ним будинках отримували більше повітря та сонячного світла. По-друге, він зменшив висоту поверхів до 2,8 м, що, у свою чергу, призвело до зменшення розмірів сходових кліток, вікон, дверей, печей тощо і, як наслідок, до підвищення ефективності опалення будинку та полегшення доступу до вищих поверхів. Площу допоміжних приміщень (кухні, ванні кімнати, туалети, комори) також зменшили до мінімально необхідної[6].
Втім, ці будинки мали і деякі відмінності. У житловому комплексі на Стрийській вперше у Львові впровадили центральне опалення замість звичного локального пічного опалення[5][7]. Завдяки своєму розташуванню біля парку фасади будинку отримали велику кількість балконів і лоджій[5]. Також другий комплекс будинків був розрахований на значно більшу кількість квартир: 86 супроти 42-х у першому комплексі, загальна кількість приміщень — 248 (у першому комплексі — 161). Комплекс на Стрийській складається з трьох об'ємів — 6-поверхового центрального і двох 5-поверхових бічних, що утворюють глибокий курдонер із бічними проїздами. Проектований загальний об'єм будинку склав близько 29 034 м³, проектований кошторис будівництва — 2 030 000 злотих[8]. З архітектурної точки зору цей житловий комплекс і його попередник на вулиці Київській започаткували функціоналістичний напрям у житловому будівництві Львова[7]. Також будівництво цих житлових комплексів стало одним із перших значних будівельних проектів у міжвоєнному Львові.
За радянських часів у будинку № 36 діяли магазин канцтоварів і «Воєнторг»[9].
Мешканці[ред. | ред. код]
- Яцек Куронь — польський антикомуністичний діяч, почесний громадянин Львова; мешкав тут у дитинстві. Меморіальна дошка на його честь відкрита 6 липня 2012 року[2][3][10].
- Міхал Риба — польський архітектор, мешкав у будинку № 38[11].
Галерея[ред. | ред. код]
-
План будинків -
Будинок № 38 -
Будинок № 42
.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мельник І., 2008, с. 348.
- ↑ а б в Галицьке передмістя, 2012, с. 201.
- ↑ а б в Вулиці Львова, 2017, с. 250.
- ↑ Minkiewicz, 1927, с. 347.
- ↑ а б в Minkiewicz, 1927, с. 350.
- ↑ Minkiewicz, 1927, с. 349.
- ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 558.
- ↑ Minkiewicz, 1927, с. 351.
- ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 292.
- ↑ Мар'яна Вербовська. Згадка про Яцека Куроня // Львівська газета. — 12 липня 2012. — № 38 (677). — С. 4.
- ↑ Spis abonentów sieci telefonicznych państwowych i koncesjonowanych w Polsce (z wyjątkiem m. st. Warszawy) na 1939 r. — Warszawa, 1939. — S. 663.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Л. : Апріорі, 2009. — 528 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Х. : Фоліо, 2017. — 607 с. — 750 прим. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. В. Галицьке передмістя та південно-східні околиці королівського столичного міста Львова. — Л. : Апріорі, 2012. — 352 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 1000 прим. — ISBN 978-617-629-076-6.
- Мельник І. В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Л. : Центр Європи, 2008. — 384 с. — 2000 прим. — ISBN 978-966-7022-79-2.
- Minkiewicz W. Domy mieszkalne Zakładu pensyjnego funkcjonariuszów we Lwowie // Architektura i Budownictwo. — 1927. — Ed. 11—12. — S. 347—352. (пол.)
