Конота колумбійська
| Конота колумбійська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Psarocolius cassini (Richmond, 1898) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Gymnostinops cassini Psarocolius cassinii | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Коно́та колумбійська[2] (Psarocolius cassini) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[3]. Ендемік Колумбії. Вид названий на честь американського орнітолога Джона Кессіна[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина самців становить 46,5 см, довжина самиць 40 см. Забарвлення переважно чорне, спина, боки і крила яскраво-каштанові, кінчики першорядних махових пер чорні. Хвіст лимонно-жовтий, центральні стернові пера чорні. На щоках плями голої рожевої шкіри. Дзьоб довгий, конічної форми, чорний з оранжево-червоним кінчиком[5].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Колумбійські коноти мешкають на північному заході Колумбії, в департаменті Чоко, в передгір'ях гір Серранія-дель-Баудо і Серранія-лос-Сальтос та на навколишніх рівнинах. Вони живуть у вологих тропічних лісах та на узліссях, на висоті від 100 до 365 м над рівнем моря. Зустрічаються зграями до 12 птахів, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з товстодзьобими конотами. Живляться переважно плодами.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція колумбійських конот становить від 1000 до 2500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Psarocolius cassini: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 07 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 07 серпня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 93. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines. University of Texas Press. с. 678. ISBN 978-0-292-71748-0.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |