Константинов Євген Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Семенович Константинов
Народився 2 травня 1937(1937-05-02) (81 рік)
місто Макіївка, Донецька область
Громадянство Україна Україна
Діяльність політик
Alma mater Донбаська державна машинобудівна академія
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3] і Народний депутат України[4]
Партія безпартійний
Нагороди
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Орден Дружби
Державна премія України в галузі науки і техніки
Україна Народний депутат України
3-го скликання
безпартійний 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 31 травня 2005 25 травня 2006
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007

Євге́н Семе́нович Константи́нов (нар. 2 травня 1937, місто Макіївка, Донецька область) — український політик. Народний депутат України. Член партії ВО «Батьківщина» (до 2010).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї шахтаря. Дружина — Константинова Олена Володимірівна (1946). Має 2 дітей.

Постійне місце проживання — Донецька область, Костянтинівський район, село Кіндратівка, вулиця Радужна, 77.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1956 році закінчив Дружківський машинобудівельний технікум, а з 1964 до 1970 року навчався у Краматорському індустріальному інституті за фахом інженер-механік.

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • 19561959 — служба в армії.
  • З 1960 — слюсар-складальник, з 1964 — старший інженер, 19671971 — заступник начальника, 19711977 — начальник інструментального цеху, 19771979 — начальник СКБ — голова конструкторного заводу, 19801985 — заступник директора з виробництва, 19851988 — головний інженер, з 1988 — директор Дружківського машинобудівного заводу.
  • З 1996 — голова правління ВАТ «Дружківський машинобудівний завод».

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутат України 3-го скликання з 12 травня 1998 до 14 травня 2002 за виборчім округом № 51 Донецької області. З'явилось 67.3 %, «за» 32.1 %, 18 суперників. На час виборів: голова правління ВАТ «Дружківський машинобудівний завод», безпартійний. Паралельно балотувався від «Блоку демократичних партій НЕП», № 32 в списку. Член фракції «Громада» (травень 1998 — лютий 2000), позафракційний (лютий — березень 2000), член фракції «Батьківщина» (з березня 2000). Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з липня 1998).

Народний депутат України 4-го скликання з 31 травня 2005 до 25 травня 2006 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 26 в списку. На час виборів: народний депутат України, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (2 червня — 4 листопада 2005), член фракції партії «Єдина Україна» ([4 листопада 2005 — 14 лютого 2006), член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з 14 лютого 2006). Член Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з 16 червня 2005).

Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 14 червня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 124 в списку. На час виборів: народний депутат України, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з 25 травня 2006). Член Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (18 липня — 6 вересня 2006), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення соціального захисту ветеранів війни та праці, інших громадян похилого віку Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з 6 вересня 2006). 14 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 124 в списку. На час виборів: пенсіонер, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (23 листопада 2007 — 21 вересня 2010). Виключений з фракції «за співпрацю із більшістю». Член групи «Реформи заради майбутнього» (з 16 лютого 2011). Член Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з 26 грудня 2007).

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови[5][6]. Закон було прийнято із порушеннями регламенту[7][8].

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

Лауреат премії Ради Міністрів СРСР (1982), Державної премії України (1994). Знак «Шахтарська слава» III (1993) і II ступенів (1997). Орден Дружби (червень 1998, Росія).

Академік АІНУ1992).

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]