Користувач:Аліна Богомолова/Чернетка
| Юрій Євгенович Богомолов | |
|---|---|
| Юрій Євгенович Богомолов | |
| Народився |
18 жовтня 1970 рік Бориспіль |
| Громадянство | українець |
| Національність | українець |
| Діяльність | хірург |
| Alma mater | Полтавський державний медичний стоматологічний інститут |
| У шлюбі з | Тетяна Вікторівна Родіонова |
| Діти | Богомолов В'ячеслав Юрійович, Богомолова Аліна Юріївна |
| Нагороди | почесна грамота «За вагомий особистий внесок у розвиток медичної сфери міста». |
Юрій Євгенович Богомолов (18 жовтня 1970, м. Бориспіль) — хірург КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування»[1], масажист, менеджер з продажу компанії «Склоприлад» (2005 – 2008 рр.).
Дитинство[ред. | ред. код]
Народився 18 жовтня 1970 року в м. Бориспіль Київської області.
Батько Богомолов Євген Олексійович працював механіком на «Укрпошті», де й познайомився з майбутньою матір’ю Юрія Людмилою Михайлівною Киричок (дівоче прізвище Шевченко). Жінка займалася сортуванням газет. На момент знайомства батьки Юрія уже були розлучені й мали дітей від перших шлюбів.
Коли хлопчику виповнився рік, він пішов у садочок №4. Оскільки Юрій з народження не любив молочні продукти, кожен ранок у садочку розпочинався з вмовлянь виховательок. «Усі гуляли, а я їв», — так чоловік згадує свої дитячі роки.
У 6 років мати записала до восьмирічної школи №2. Перша вчителька Андрійко Марія Савівна, з якою Юрій став жовтенятком, а згодом і піонером, найбільша запам’яталася своєю добротою. До 4 класу хлопець навчався в малому корпусі школи, далі — у великому.
У четвертому класі школяр записався на гуртки музики, шахів та плавання. Плаванням займався у Бориспільській ДЮСШ, музикою — у Бориспільській музичній школі. Чоловік згадує, що заняття з гри на баяні відвідував разом із нинішньою директоркою Бориспільського НВК «Гімназія «Перспектива»» загальноосвітньої школи I–II ступенів ім. Володимира Мономаха Неонілою Іванівною Клименко[2].
Найкраще себе зміг проявити у шахах. У перший рік занять потрапив на обласні змагання. Кожного року брав участь у шкільному турнірі «Біла тура», завдяки якому об’їздив усю Україну і зайняв призові місця в обласному етапі змагань. Любов до шахів перейняв від батька та старшого брата. «Пам’ятаю грали з Курилком (сусід) за погребом коло хати. Тополі, канава і стіл для нас».
Окрім шахів, у п’ятому класі Юрій почав займатися настільним тенісом. Гра зацікавила його миттєвістю реакції та можливістю розвитку своєї рухливості. Однак брав участь у змаганнях вже в дорослому віці.
Дев’ятий та десятий класи хлопець закінчував у школі №1. Брав участь у змаганнях з військової підготовки, де виграв конкурс зі збирання й розбирання автомату, встановивши шкільний рекорд — 13 секунд. До того ж показав непогані результати з підтягування на гімнастичній перекладині, а саме вправа підйом переворот, яку виконував 38–40 разів.
Юність[ред. | ред. код]
У 16 років подав документи на вступ до Вінницького медичного інституту ім. Пирогова, однак не пройшов відбір через недостатню кількість балів (набрав 12/13 балів). Рік працював санітаром на станції швидкої допомоги, водночас готуючись до повторного вступу. Оскільки в бажаному закладі змінилися умови вступу (долалася фізика, хоча Юрій вчив біологію та хімію), у 1988 році пройшов до Полтавського державного медичного стоматологічного інституту на спеціальність лікувальна справа.
На другому курсі в Юрія почалася алергія на формалін. У зв’язку з виникненням такої реакції на консервант, юнак мав проблемні відносини з викладачами, які не розуміли причини незацікавленості студента в їхніх предметах.
Під час навчання в інституті брав участь у змаганнях між закладами вищої освіти у міських та республіканських етапах з шахів. Більшість турнірів завершилися перемогою.
1994 року закінчив Полтавський державний медичний стоматологічний інститут з дипломом спеціаліста.
Того ж року повернувся в Бориспіль, де почав працювати інтерном у хірургічному відділенні Бориспільської центральної районної лікарні (ЦРЛ, а з 2020 року — КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування»). У 1997 році закінчив інтернатуру. З тих пір працює хірургом.
Брав участь у медичних конференціях, що проводилися в Росії (останню відвідав у 2013 році). У тому ж році був співорганізатором конференції з Міжнародною участю з питань ВАК–терапії, що проходила в Борисполі.
1996 року родина Юрія переживала фінансову кризу: чоловік півроку не отримував зарплатню. Аби утримувати сім’ю, Юрій вирішив зайнятися наданням послуг з масажу та мануальної терапії. Необхідні знання здобув із додаткових курсів під час навчання в Полтаві. З тих пір займається масажем (окрім 2005–2008 рр.).
З 2005 року поєднував зміни хірурга в лікарні з роботою менеджера з продажів у компанії «Склоприлад», де пропрацював 3 роки. На масаж до Юрія записався власник фірми, який і запропонував чоловікові роботу. Юрій продовжував працювати хірургом у лікарні, але масажі довелося зупинити. За цей час освоїв навики роботи з бухгалтерськими програмами. Часто їздив у відрядження в Росію, де брав участь у медичних виставках, представляючи компанію «Склоприлад».
Як представник лікарні виступав на спартакіадах медпрацівників з шахів та настільного тенісу.
Травми[ред. | ред. код]
Увечері 26 листопада 1980 року Юра йшов на уроки музики. Хлопець переходив дорогу, як раптом його збила вантажівка ЗІЛ—130. Постраждалий потрапив у хірургічне відділення Бориспільської ЦРЛ з багатьма переломами. Перед Новим роком Юру перевезли в Республіканський опіковий центр, де зробили трансплантацію шкіри.
У середині березня хлопця виписали з центру. Йому довелося ходити з милицями, які заважали заняттям із плавання та музики (баян був занадто важкий, аби тримати його на травмованій нозі). 25 травня, в останній день навчання, уранці прокинувся з повторним переломом стегна. Лікування проходив у Київському НДІ травматології та ортопедії, де проведено дві операції — влітку і восени. «Я тоді вперше побачив салют з вікна», — саме такі спогади в Юрія про час, проведений в інституті.
Улітку 1987 року після подання документів для вступу в Вінницю, Юрій із батьком ремонтували машину. Раптово бензин вибухнув, і хлопець отримав опік правої частини тіла (обличчя, рука). Лікування відбувалося в Бориспільській ЦРЛ.
Після п’ятого курсу отримав хімічний опік обох рук розчином негашеного вапна, який використовували для штукатурки. Під час ремонтних робіт у студентському гуртожитку, розчин стік зі стіни й потрапив Юрію на руки. Тиждень він перебував на стаціонарному лікуванні в Полтавській районній лікарні, згодом лікувався вдома.
Особисте життя[ред. | ред. код]
У 1991 році познайомився з медсестрою хірургічного відділення Полтавської районної лікарні Наталією Іванівною Мірошниченко. Наступного року пара одружилась і переїхала в Бориспіль. 26 січня 1993 року народився син В’ячеслав. 1998 року Наталія переїхала в Крим, де подала в суд на розлучення.
У 1994 році познайомився з медсестрою приймального відділення Бориспільської ЦРЛ Родіоновою Тетяною Вікторівною (жінка на момент знайомства була одружена і мала сина Сергія). У 2002 році в Тетяни та Юрія народилася донька Аліна. Через три роки пара розписалася.
Родина[ред. | ред. код]
Мати — Людмила Михайлівна Шевченко
Батько — Євген Олексійович Богомолов
Сестра — Анна Євгенівна Богомолова (у шлюбі Трегубова)
Брат — Олександр Васильович Киричок
Перша дружина — Наталія Іванівна Мірошниченко
Друга дружина — Тетяна Вікторівна Родіонова (дівоче прізвище Ємельянова)
Син — В’ячеслав Юрійович Богомолов
Донька — Аліна Юріївна Богомолова
Згадки в ЗМІ[ред. | ред. код]
У ніч з 3 на 4 листопада 2015 року біля Бориспільської ЦРЛ на одному з дерев з’явився образ Божої Матері. Першим, хто його знайшов, був саме Юрій Євгенович Богомолов. [3]
Нагороди[ред. | ред. код]
У 2015 році міською владою на честь Дня медичного працівника був нагороджений почесною грамотою «За вагомий особистий внесок у розвиток медичної сфери міста».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Хірургічне відділення – КНП "Бориспільска багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування". boryspil.crl.net.ua. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Офіційний сайт НВК - Директор гімназії. www.perspektuva.com.ua. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Що говорять люди про лик Божий на дереві | Трудова слава (укр.). Процитовано 17 березня 2021.