Трансплантація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Трансплантація(від лат. transplantatio — пересаджування) — метод, що полягає в пересадці реципієнту органа або тканини (трансплантата), взятих у донора, а також клонованих тканин, штучних імплантатів (електронних, металічних та інших), найчастіше методом хірургічного втручання.

Трансплантацію імплантантів називають імплантацією.

Трансплантація є базовим методом лікування у трансплантології.

Види[ред.ред. код]

Розрізняють такі види трансплантації:

  • Аутотрансплантація (від грец. αυτός - сам), або аутологічна трансплантація — реципієнт трансплантата є донором для самого себе. Наприклад, аутотрансплантація шкіри з непошкоджених ділянок на обпалені широко застосовується при важких опіках. Аутотрансплантація кісткового мозку або гемопоетичних стовбурових клітин після високодозової протипухлинної хіміотерапії широко застосовується при лейкозах, лімфомах і хіміочуттєвих злоякісних пухлинах.
  • Ізотрансплантація (гомотрансплантація), або гомологічна трансплантація — донором трансплантата є 100% генетично і імунологічно ідентичний реципієнту однояйцевий близнюк реципієнта.
  • Аллотрансплантація (від грец. άλλος - інший), або гетерологічна трансплантація — донором трансплантата є організм того ж виду, що генетично і імунологічно відрізняється від реципієнта.
  • Ксенотрансплантація (від грец. ξενος - чужий), або міжвидова трансплантація — трансплантація матеріалу від іншого біологічного виду(наприклад: людині від тварини).
  • Клітинна інженерія та клонування, метод вирощування тканин, органів з клітин реципієнта з метою пересаджування. У перспективі клонування тканин і вирощування цілих органів людини із заданими імунологічними характеристиками можуть призвести до того, що 100% трансплантацій органів будуть гомологічними.

Об'єкти[ред.ред. код]

По суті, трансплантація це технічний прийом перенесення матеріалу від донора до реципієнта у життєздатному функціональному стані. Однак, до та після виконання трансплантації необхідно здійснити інші діагностичні, запобіжні, лікувальні маніпуляції, які дозволять здійснити її успішно.

Трансплантацію здійснюють для людей, тварин, рослин. Об'єктами трансплантації можуть бути клітини, тканини, органи та їх частини. Трансплантацію генів називають генетичною інженерією.

У клініці людині найчастіше трансплантують кістковий мозок, шкіру, нирки, печінку і серце. На початку ХХІ сторіччя до цього списку додалися тонка кишка, долі і сегменти печінки, легені, кістки, підшлункова залоза, клітини панкреатичних острівців. Для трансплантації використовуються як трупні, так і отримані від живих донорів органи і тканини. Частіше донорами слугують родичі реципієнта. Після трансплантації в організмі реципієнта розвивається імунна відповідь на численні антигени трансплантата. Найбільш вивчені антигени людини, з якою пов'язана імунна відповідь на трансплантат, - це антигени HLA.

Див. також[ред.ред. код]

Трансплантація серця

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Біоетика: Підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації / В.М. Запорожан, М.Л. Аряєв. — К.: Здоров'я, 2005. — 288 с. — Бібліогр.: с. 288. — ISBN 5-311-01392-3.