Бориспіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бориспіль
Coat of Arms Boryspil.svg UKR Бори́спіль flag.jpg
Герб Борисполя Прапор Борисполя
Борисполь железнодорожный вокзал.jpg
European square Boryspil.jpg
TerminalDboryspil.jpg
Борисполь Свято-Николаевская церковь.jpg
Church of Saint Borys and Hlib, Boryspil.jpg
Borispil aerea.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область
Район Бориспільський район
Громада Бориспільська міська громада
Засноване
Перша згадка 1015
Статус міста з 1956 року
Населення 63 169 (01.01.2020)[1]
 - повне 63 169 (01.01.2020)[1]
Агломерація Київська агломерація
Площа 37,01 км²
Поштові індекси 08300-08307
Телефонний код +380-4595
Координати 50°21′04″ пн. ш. 30°57′03″ сх. д. / 50.35111° пн. ш. 30.95083° сх. д. / 50.35111; 30.95083Координати: 50°21′04″ пн. ш. 30°57′03″ сх. д. / 50.35111° пн. ш. 30.95083° сх. д. / 50.35111; 30.95083
Висота над рівнем моря 124 м
Назва мешканців бори́сполець, бори́спілька, бори́спільці
День міста 23 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Бориспіль
До обл./респ. центру
 - автошляхами 35 км
До Києва
 - автошляхами 35 км
Міська влада
Адреса вул. Київський шлях, 72
Вебсторінка Сайт бориспільської ради
Міський голова Борисенко Володимир Костянтинович

CMNS: Бориспіль у Вікісховищі

Карта
Бориспіль. Карта розташування: Україна
Бориспіль
Бориспіль
Бориспіль. Карта розташування: Київська область
Бориспіль
Бориспіль

Бори́спіль — місто в Україні, адміністративний центр Бориспільського району Київської області. Районний центр з 1923 року, з 1956 по 2020 роки — місто обласного підпорядкування Київської області.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване за 35 км на південний схід від Києва. В місті знаходиться залізнична станція Бориспіль на електрифікованій лінії Київ — Харків і автостанція на магістралі цього ж напрямку. Через місто проходить єврошлях міжнародного значення М03E40. За 9 км від центру міста розташований Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та пасажирська залізнична станція Бориспіль-Аеропорт.

Клімат[ред. | ред. код]

За класифікацією Кеппена клімат відносять до вологого континентального з теплим літом (Dfb). Середньорічна температура складає 8,0 °C, кількість опадів — 602 мм.[2]

Клімат Борисполя
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2,4 −1,1 4,1 13,8 20,7 24 25,3 24,5 19,2 12,3 4,8 0,2 12,1
Середня температура, °C −5,2 −4,2 0,6 9,1 15,4 18,8 20,1 19,2 14,2 8,2 2,2 −2,2 8,0
Середній мінімум, °C −8 −7,2 −2,9 4,4 10,2 13,6 14,9 13,9 9,3 4,2 −0,4 −4,5 4,0
Норма опадів, мм 42 39 35 47 48 73 81 61 47 35 46 48 602
Джерело: Climate-Data.org. Архів оригіналу за 15 лютого 2021. Процитовано 4 червня 2022. 

Історія[ред. | ред. код]

Київська Русь[ред. | ред. код]

Бориспіль — одне з найдавніших поселень Київщини, відоме за літописними матеріалами як Летч, Льто, Олто. Перша літописна згадка про нього відноситься до початку XI століття, коли в братовбивчій війні (10151019) між синами київського князя Володимира на річці Альті загинув князь Борис, який з 1072 року канонізований як один із перших святих Київської Русі. З іменем Бориса і пов'язана сучасна назва міста. Далі Летч неодноразово згадується в літописах до 1154 р. як укріплене городище, яке стояло на підвищенні між двома рукавами р. Альти. Місцевість була заболочена і лісиста. Летч за часів Київської Русі був не тільки укріпленим пунктом на межі Київського та Переяславського князівства, але й місцем зміни коней та місцем відпочинку для різних посольств, гінців, княжих дружин, князів.

Під час монголо-татарської навали поселення на території сучасного Бориспільського району та сам Летч були зруйновані. А з XIII ст. ці землі переходять під владу Великого князівства Литовського.

Період Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та Війська Запорозького[ред. | ред. код]

Пізніше ця територія належала королівському товмачу Солтанові Албеєвичу. У 1508 році він продав ці землі Київському Пустинно-Микільському монастирю. Монахи володіли землею до кінця XVI ст. Ймовірніше всього, що в цей час Бориспіль (в окремих джерелах — Баришпіль, Боришпіль) і отримав свою сучасну назву. На монастирських землях в цей період почали селитися втікачі з Правобережжя.

Після 1569 року всі українські землі, які раніше належали литовцям, відійшли до польської Корони. За рішенням польського сейму від 1590 року містечко Бориспіль отримав у володіння Войтех Чоновицький, який в документах 1590 року згадується як гетьман запорізьких козаків. У цих документах Бориспіль вперше згадується як містечко.

У 1596 році Бориспіль, який на той час був уже значним поселенням, Сигізмунд III зробив королівською маєтністю. Того ж року було утворено Бориспільське староство.[джерело?] В часи польського панування місту було надано Магдебурзьке право. Відтоді міська ратуша Борисполя користувалася власною печаткою з гербом — зображенням Святого Станіслава (Інститут рукопису НБУ ім. В. Вернадського. — Ф. 1. — Спр. 50683).

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. Україну охоплює ряд козацько-селянських повстань. За придушення повстання під проводом Семерія (Северина) Наливайка (15941596) сейм надав Бориспільське староство магнату Станіславові Жолкевському спочатку у ленне володіння, а з 1623 року воно стає власністю родини Жолкевських (залишається ним до 1648 року)[джерело?]. Тоді у містечку було 77 господарств і близько 370 мешканців.

Наприкінці XVII ст. Бориспіль став досить великим містечком з двома брамами — Переяславською та Київською, кількома вулицями. Тут жили переважно міщани, які займались ремеслами та промислами. У XVIII столітті Бориспіль перетворився на значний економічний центр. Цьому сприяло те, ще тут проходив шлях Київ — Полтава.

Універсалом від 14 січня 1752 року гетьман Кирило Розумовський передав Бориспіль з навколишніми землями у вічне володіння своїй сестрі та її чоловіку, бунчуковому товаришу Юхиму Дарагану. На той час Бориспіль мав офіційний статус сотенного містечка Київського (давніше — Переяславського) полку.

Є на мапі 1787 року[3]

Російська імперія та встановлення радянської влади[ред. | ред. код]

У 1802 році Бориспіль став волосним центром Переяславського повіту Полтавської губернії. У місті діяли три парафіяльні школи, а в 1842 році відкрито початкове народне училище для державних селян. Варто згадати, що у місті на той час перебувала досить велика єврейська громада, існувало єврейське кладовище.

2 червня 1920 року, під час польсько-радянської війни, біля Борисполя відбулися бойові дії між польсько-українськими та російськими червоноармійськими частинами. Тоді ж у травні-червні, в очікуванні звільнення від більшовицької окупації, місцеві мешканці підняли антирадянське повстання. Утім, об'єднані польсько-українські сили не змогли надати підтримку повстанцям і виступ був жорстоко придушений російськими військами.[4].

У 1920 році в Борисполі було встановлено радянську владу. Почали створюватися сільськогосподарські артілі. Того ж року Бориспіль увійшов до складу Київської губернії, у 1923 році — Бориспіль отримав статус районного центру. На той час у місті продовжувала існувати велика єврейська громада та єврейське кладовище.

3 1929 року починається колективізація. Це була справжня трагедія для українського селянства. Як і всюди по Україні, у Бориспільському районі вона супроводжувалася масовим розкуркуленням, знищенням найпрацьовитішого і тому найзаможнішого прошарку селянства. Люди в колгоспи йшли неохоче, чинили опір колективізації. Прокотилася хвиля «бабських бунтів». На придушення такого бунту в Борисполі було викликано кінну міліцію з Києва. Але незважаючи на опір населення, колективізація продовжувалася. 3 дрібних артілей утворюються 4 колгоспи: ім. Шевченка, ім. Кірова, «Серп і молот», «Перемога».

Голодомор (1932—1933)[ред. | ред. код]

Смертність сільського населення Бориспільського району (без м. Борисполя) з 1 січня 1933 р. до 1 січня 1934 року склала 5739 чоловік. Серед померлих за цей період було 266 дітей віком до одного року. Це за звітами. Фактично ж втрати були значно більшими.

Жертвами репресій стали багато жителів району та міста Борисполя. Серед них: Тарабан — нач. райземвідділу, Степанов — голова райвиконкому, Пінчук — бандурист, молодий письменник Жигалко та багато інших.

1939 року село Бориспіль отримало статус селища міського типу[5]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

23 вересня 1941 року Бориспіль окупували німецькі війська. На території аеродрому до жовтня 1942 року функціонував табір для військовополонених. У лютому 1943 року в придніпровських лісах біля Сошникова розпочав свою діяльність партизанський загін імені Щорса. Звільнення Бориспільського району почалося у вересні 1943 року, у цей час тут діяли дві армії (38-а — під командуванням Никандра Чибісова, 40-а — під командуванням Кирила Москаленка). Бориспіль звільняла 136-а дивізія під командуванням Івана Пузікова. В ніч на 23 вересня 1943 року бійці дивізії увірвались у місто, захопили аеродром, багато зброї, чимало полонених. За два роки окупації нацисти вбили і закатували в районі 497 громадян. Понад 5 тисяч вивезли до Німеччини. В боях за визволення від німецьких загарбників загинуло понад 8 тисяч мешканців району, у тому числі понад три тисячі бориспільців. Більше 5 тисяч воїнів лежать в братських могилах району. На території сучасної школи лінгвістики в період 1941—1943 рр. нацисти проводили розстріли місцевого населення. Після війни учні тоді ще школи № 5 насипали курган з землі привезеної з місць найбільших битв імецько-радянської війни.

Повоєнні роки[ред. | ред. код]

Олесницьке озеро

У 1959 році чисельність населення Борисполя досягла 17,2 тис. осіб.

У 1965 році прийняв перших пасажирів новий Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

На початку 1970-х років Бориспіль почав інтенсивно розбудовуватися: виросло селище будівників газопроводу, побудовані нові житлові квартали, де живуть переважно працівники аеропорту. У 1975 році Бориспіль отримав статус міста обласного підпорядкування[6].

Як свідчать дані, на початку 1980-х років на території міста та району працювали 36 промислових та сільськогосподарських підприємств, 27 будівельних та транспортних підприємств, 20 середніх та 8 восьмирічних шкіл, 50 медичних установ, 34 будинки культури та клуби, 47 бібліотек, спортивна та музична школи, районний будинок побуту, будинок культури.

У Бориспільськомук районі наприкінці 1960-х — початку 1990-х років налічувалося всього: по місту і району — 136 великих та малих підприємств і організацій, 15 радгоспів, 4 радгоспи-птахофабрики.

У Незалежній Україні[ред. | ред. код]

З 24 серпня 1991 року — в складі Незалежної України.

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 1000-річчя Борисполя відзначалося на державному рівні[7].

Станція Бориспіль-Аеропорт розташована поблизу основного діючого терміналу «D»

30 листопада 2018 року відкрита пасажирська станція Бориспіль-Аеропорт Київської дирекції Південно-Західної залізниці, кінцева станція лінії к.п. 19 км — Бориспіль-Аеропорт (відгалуження від лінії Дарниця — Гребінка), на території міжнародного аеропорту «Бориспіль».

Населення[ред. | ред. код]

Динаміка населення[8]

Рік 1623 1897 1959 1970 1979 1989 1992 1998 2001 2005 2017
Населення (осіб) 370 8953 17180 32365 39983 50508 52500 54300 53975 55334 61613

Культура[ред. | ред. код]

У Борисполі діє мережа закладів культури; є пам'ятки історії та архітектури.

Заклади культури[ред. | ред. код]

Сферу культури в місті (і в цілому районі) репрезентують:

Будинок дитячої та юнацької творчості міста Бориспіль.jpg Кінотеатр Європа в Бориспілі.jpg Бориспільський державний історико-краєзнавчий музей.jpg
Будинок дитячої та юнацької творчості міста Бориспіль Кінотеатр «Європа» До реставрації — «Дружба» Бориспільський державний історичний музей

Улюбленим місцем відпочинку містян є центральний парк, де в тому числі розташовані меморіал пам'яті воїнів німецько-радянської війни і Алея Героїв, міський стадіон «Колос» і міська спортивна школа, різноманітні заклади відпочинку, кафе, атракціони тощо.

Пам'ятки і пам'ятники[ред. | ред. код]

Погруддя Павла Чубинського

Цікавими об'єктами історичного минулого та архітектури у Борисполі є:

  • вал ІХ—ХІІ століть;
  • Борисо-Глібська церква;
  • Пожежна вежа;
  • Меморіал пам'яті жертв Голодомору;
  • Книшове кладовище;
  • Залізничний вокзал 1901 року;
  • Пам'ятник «Святий князь Володимир — Хреститель Русі-України»;
  • Книшовий меморіальний парковий комплекс[10].

У місті також встановлено ряд інших пам'ятників і пам'ятних знаків — меморіал воїнів Німецько-радянської війни, пам'ятники Павлу Чубинському, пам'ятні знаки на честь перебування Т. Г. Шевченка в околицях міста і воїнам-афганцям.

Після здобуття Україною незалежності містяни неодноразово порушували питання знесення пам'ятника В. І. Леніну та зміни назв декількох вулиць. Наприклад, у ніч на 1 березня 2011 року представники організації «Патріот України» розбили постамент довкола пам'ятника Леніну, на якому були написані металеві букви «В. І. Ленін»[11]. 22 серпня 2011 року пам'ятник Ленінові було перенесено з площі перед Міськрадою[12]. 21 лютого 2014 місцевими мешканцями його було остаточно знесено[13].

Бориспільці пропонують замість Леніна поставити пам'ятник Павлові Чубинському. Автор тексту до українського гімну народився в їхньому місті.

23 серпня 2014 року у День Державного прапора України урочисто відкрито пам'ятник Героям Небесної сотні[14]. ] 25 травня 2021 року на Європейській площі в місті Борисполі урочисто відкритий монументально-декоративну скульптуру князю Борису.

Пам'ятник князю Борисові

Фігуру князя Бориса встановили на постамент ще напередодні новорічних свят. Проте тривалий час скульптор Олексій Пергаменщик вже на місці доводив скульптуру до досконалості. Скультуру закладали ще при Анатолію Соловйовичу Федорчуку, при ньому й мали відкрити. Але, як відомо, міський голова пішов із життя, тому цю місію взяв на себе теперішній голова — Володимир Борисенко. Інформативно: монументально-декоративна скульптура князю Борису виготовлена з цільного світло-сірого граніту. Виготовлена без перехідної моделі (знавці стверджують, що так свої скульптури робив Мікеланджело). На голові в князя шолом часів Київської Русі. Князь підперезаний мечем, лівою лукою Борис опирається на щит, на якому є зображення тризуба. Правою рукою тримає Біблію, притиснувши її до грудей. Над Борисом здіймається німб. Із лицьового боку напис: «Св.Князь Борис 986—1015 н. е.». Із тильної сторони: «Ініціатор створення пам’ятника: Анатолій Федорчук. Скульптор: Олексій Пергаменщик. Куратор: Микола Данилейко. 2020 н.е»[15][16].

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Бориспіль є фактично східними воротами Києва. Через місто проходять траси із Харкова, Полтави, Кременчука тощо. Тому щодня через місто проходить велика кількість автотранспорту. При цьому кількість світлофорів у Борисполі по головній вулиці становить 18. У вечірні та ранішні години під Борисполем видовжуються кілометрові черги з автівок, оскільки світлофори загоряються на 30—35 секунд і не є синхронізованими між собою.

Підприємства та соціальна сфера міста[ред. | ред. код]

У місті досить добре розвинені всі галузі виробничої та невиробничої сфери. У Борисполі розташована велика кількість будівельних підприємств.

ПриватБанк, Райффайзен Банк Аваль, Укргазбанк та інші банки представляють банківську сферу діяльності у місті Борисполі[17].

Медіа[ред. | ред. код]

Релігія[ред. | ред. код]

У місті діють громади всіх основних конфесій України.

Релігійні споруди[ред. | ред. код]

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Уродженці[ред. | ред. код]

Герої Радянського Союзу[ред. | ред. код]

Поховані[ред. | ред. код]

Світлини[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Климат: Борисполь — Климатический график, График температуры, Климатическая таблица — Climate-Data.org. Архів оригіналу за 15 лютого 2021. Процитовано 11 грудня 2021. 
  3. Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021. 
  4. Бориспільське повстання [Архівовано 11 грудня 2021 у Wayback Machine.]; Україна молода, Випуск № 094, 2010-05-27
  5. Відомості Верховної Ради СРСР. — 1939. — № 24 (47). — 17 липня. — С. 4.
  6. Указ Президії Верховної Ради Української РСР 03.03.1975 «Про утворення районів у містах і віднесення деяких міст Української РСР до категорії міст обласного підпорядкування». Архів оригіналу за 26.11.2016. Процитовано 25.11.2016. 
  7. Політика / Голос України.— К., № 29 (6033) за 18 лютого 2015.— С. 4
  8. Історія населення міст України. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 9 вересня 2017. 
  9. Бориспільська міська централізована бібліотечна система. mcbs.org.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 25 травня 2018. 
  10. Книшовий меморіальний парк. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 6 серпня 2020. 
  11. http://gazeta.ua/articles/ukraine-newspaper/373126 [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.] У Борисполі розбили постамент під Леніним
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 6 вересня 2011. 
  13. @ukrpravda_news Ленін впав щойно в Борисполі. Досі чекаємо на Дніпропетровськ — хлопці не здаються. 21.02. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 24 лютого 2014. 
  14. У Борисполі відкрили пам'ятник Героям Небесної Сотні. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014. 
  15. Пам'ятник князю Борису готують до відкриття. 
  16. У Борисполі відкрили пам'ятник Святому князю Борису (світлини). Процитовано 27 травня 2021. 
  17. Банки Борисполя. ubanks.com.ua. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 24 квітня 2020. 
  18. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 301 с. ISBN 966-8201-26-4

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]