Користувач:Кликов Антон Ігорович/Чернетка

Refused
Основна інформація
Жанр	Хардкор-панк, постхардкор
Роки	1991—1998, 2012, 2014 — сьогодення
Країна	Швеція
Місто	Умео
Лейбли	Burning Heart Records, Epitaph Records, Spinefarm

Refused - шведський хардкор-панк гурт, заснований 1991 року у місті Умео, на півночі Швеції. Наразі складається з вокаліста Денніса Ліксзена, гітаристів Крістофера Стіна і Маттіаса Бар`єда, бас-гітариста Магнуса Флагге та барабанщика Девіда Сандстрьома.

У 1998 році записали третій студійний альбом «The Shape of Punk to Come», який, незважаючи на початковий провал, став впливовим та культовим. На тлі інших гуртів вирізняється ліворадикальною, антикапіталістичною та нонконформістською спрямованістю пісень. Також до розпаду у 1998 році всі учасники дотримувалися філософії straight edge, що полягає у відмові від куріння та алкоголю, та були веганами.

Історія

Перші роки (1991-1997)

Після розпаду стрейт-едж хардкор-панк гурту Step Forward у 1991 році соліст Денніс Ліксзен зібрав новий гурт, що отримав назву Refused. Крім нього, туди також увійшли гітарист Пер Ханссон, бас-гітарист Юнас Лідгрен та барабанщик Девід Сандстрьом. Пізніше Денніс Ліксзен підтвердив це на своїй сторінці у Facebook.

У 1992 році Refused випустили свій перший однойменний демо-альбом, а у 1994 році - повноформатний альбом This Just Might Be… the Truth, а також кліп на пісню Pump the Brakes. Це був хардкор-панк з текстами на тему несправедливості сучасного капіталістичного споживацького світу - тема, яка продовжиться на усіх наступних платівках.

Після випуску дебютного лонгплею гітарист та басист покинули гурт. Місце гітариста зайняв Крістофер Стін, а на місце бас-гітари не змогли знайти постійного учасника (наразі ним є Магнус Флагге). Змінивши склад, у 1996 році шведи записують свій другий студійний альбом Songs To Fan the Flames of Discontent та кліп на пісню «Rather Be Dead». Музично диск нічим не відрізнявся від дебюту, окрім того, що саме на ньому Денніс починає використовувати скримінг (цей стиль збережеться на усіх наступних платівках гурту) на противагу This Just Might Be… the Truth.

Музичний альбом «The Shape of Punk to Come» та розпад гурту

1998 рік ознаменувався випуском нового музичного твору - третього повноформатного альбому «The Shape of Punk to Come: A Chimerical Bombination in 12 Bursts», котрий увібрав у себе елементи джазу, електроніки та ембієнту та явно відрізнявся від минулих робіт гурту, а також було випущено кліп на пісню "New Noise". Назва альбому є відсилкою до пісні ліворадикального американського хардкор-панк гурту The Nation Of Ulysses «The Sound of Jazz to Come», яка сама по собі є відсилкою до альбому «The Shape of Jazz to Come» джазового музиканта Орнетта Коулмана, записаного ще у 1959 році та який є одним із перших та головних уособлень авангардного джазу.

Крім цього, трохи змінилася також і тематика пісень колективу: звучить критика у бік тодішньої панк-рок субкультури, яка, зародившись у кінці 60-х-70-х роках XX століття та будучи задуманою як протест проти авторитарної та конформістської системи капіталізму й споживацтва, стала у 90-х пародією на саму себе: консервативність, конформізм, а також популярність поп-панк гуртів, котрі відмовилися від політизованої лірики та етики DIY (Зроби Сам) на користь більш примітивних текстів та комерції. Також тут явно можна простежити історичні запозичення на тему протестного руху кінця 60-х проти війни у В'єтнамі та демонстрацій проти соціальної несправедливості (наприклад, пісні «New Noise» та «Protest Song '68»).

На жаль, публіка не змогла зрозуміти даний диск, яким музиканти бажали, орієнтуючись на спадок класичного панку і хардкору, привнести у панк та хардкор музику щось нове (наприклад, меседж пісні New Noise), і тому альбом провалився в продажах і прослуховуваннях.

Також свою роль зіграли розбіжності в гурті, які вирвалися назовні під часу туру в США спільно з американським пост-хардкор гуртом Frodus: під час нелегального концерту в підвалі одного з майданчиків у турі після виконаних чотирьох пісень у будівлю увірвалися поліцейські та почали силою розганяти несанкціонований виступ. Як результат, Refused оголошують про розпад прямо у мікрофон на цьому концерті. Для більшого розуміння ситуації група випускає власний маніфест "Refused Are Fucking Dead", у якому висловили розчарування в сучасній капіталістичній та споживацькій системі та заявили, що більше не будуть давати інтерв`ю тупим репортерам та що ніколи не заграють знову, після чого вже остаточно розійшлися.

Після розпаду (1999-2012)

Через рік, у 1999 році, третя платівка, несподівано для Refused, почала поступово набирати популярності, а їхній кліп на пісню «New Noise» почали показувати на MTV. Багато музикантів-початківців почали цікавитися цим альбомом, що врешті-решт стане вагомим впливом для багатьох відомих нині виконавців, які починали у кінці 90-х-поч. нульових.

Вокаліст Денніс Ліксзен сформував проект The (International) Noise Conspiracy в стилі гаражного року та панк-року, а інші учасники - авангардний ембієнт-проект TEXT. Також Ліксзеном було створено сайд-проект The Lost Patrol у стилі панк-рок (переформатований у пост-панк проект і перейменований на Invasionen у 2008 та на INVSN у 2013 році відповідно).

У 2006 році було випущено документальний фільм "Refused Are Fucking Dead" (зрежисований гітаристом Стіном) про запис третього лонгплею та останній рік існування гурту. У 2007 та 2012 роках заради виступів був реформований сайд-проект учасників Refused Final Exit(існував протягом 1994-1997 рр.). У 2008 році вокалістом та барабанщиком створено хардкор-панк проект AC4 (розпався 2013 року).

У 2010 році вийшло перевидання альбому «The Shape of Punk to Come», що складається з трьох дисків із невиданим концертним альбомом 1998 року разом з біографічною картиною "Refused Are Fucking Dead". Крім цього, у березні 2010 року інді-лейбл "Epitaph Records" розмістив старий веб-сайт Refused з постом "Coming Soon". У відповідь на це Денніс та Девід заявили, що ця заява не відповідає дійсності і що наразі вони працюють над проектом AC4. Однак у листопаді 2011 року в Інтернеті з`явилися плакати з майбутнього фестивалю Coachella 2012, де серед учасників були заявлені і "Відмовники".

Возз`єднання (2012)

2 січня 2012 року в програмі BBC під назвою "Punk Show" діджей Майк Девіс заявив, що Refused будуть виступати на фестивалі Coachella 2012 (Індіо, штат Каліфорнія, США) разом з ветеранами американського постхардкору At The Drive-In. 9 січня гурт підтвердив це на своїй сторінці у Facebook, а невдовзі у Facebook і сам Денніс Ліксзен. Наступного дня гуртом було оголошено виступ на фестивалях Way Out West у Гетеборзі, Швеції та Groezrock у Мерхауті, передмісті Антверпена, Бельгії. 20 лютого Refused підтвердили участь у фестивалі Sonisphere 2012 на території приватного заміського маєтку, що на землях громади Небуорт в англійському графстві Хартфордшир, однак був скасований організаторами 29 березня. Загалом гурт влаштував майже річний світовий тур, частинами якого, крім вищеназваних фестивалів, стали виступи на Rock am Ring, Ruisrock, Roskilde Festival, Download Festival, Rock for People, Primavera Sound, Hellfest, Fuji Rock Festival, Øyafestivalen, Pukkelpop та Resurrection, після чого гурт пішов на невивизначену перерву.

Перерва, друге возз`єднання та "Freedom"

22 лютого 2013 року Refused розділили разом із продюсером Йохан Шустер (Shellback) премію "Спеціальний приз за шведський музичний експорт" від міністерки зовнішньої торгівлі Швеції Еви Бйорлінг. Під час вручення вони у заяві розкритикували шведську буржуазну політичну систему, яку вони описали, як таку, де "поліція ганяється за людьми без документів у метро" та де влада «ворожа до працівників культури». Однак при цьому вони похвалили соціал-демократію та народні школи, зокрема Освітню асоціацію робітників та молодіжні центри (пов`язані з соціал-демократією).

31 жовтня 2014 року гітарист Юн Бреннстрьом офіційно покинув колектив.