Користувач:Anastasia Dimoglova/Кімберлі Вільямс Креншоу
.jpg)
Кімберлі Вільямс Креншоу (англ. Kimberlé Williams Crenshaw; нар. 5 травня 1959) — американська юристка, захисниця громадянських прав, філософиня та провідна вчена критичної расової теорії, яка розробила теорію інтерсекційності. Вона є професоркою у Юридичній школі UCLA та Юридичній школі Колумбійського університету, де спеціалізується у расових та гендерних питаннях.[1] Креншоу є засновницею Центру з дослідження інтерсекційності та соціальної політики Юридичної школи Колумбійського університету, Афроамериканського політичного форуму, а також Центру інтерсекційного правосуддя, заснованого у Берлині.[2] Кімберлі Креншоу відома введенням і розвитком теорії інтерсекційності. Ця теорія пояснює яким чином соціальна самобутність, зокрема самобутність меншин перетинається із тиском, домінуванням та дискримінацією.[3]
Кімберлі народилася в 1959 році у сім'ї Меріан та Волтера Кларенса молодшого в Кантоні, штат Огайо,[4] де вона відвідувала середню школу Мак-Кінлі. В 1981 році отримала диплом бакалавра в Корнелльскому університеті,[5] диплом магістра в Університеті Вісконсину у Медісоні, ступінь доктора юриспруденції здобула в Гарварді.[6]
Креншоу є однією з засновниць критичної расової теорії. Під час навчання в Гарвардській школі права вона була організатором семінару з критичної расової теорії, який і започаткував цей термін.[6]
З 1986 року в Юридичній школі UCLA читала лекції з критичної расової теорії, громадянських прав та конституційного права.[7] Наразі викладає в UCLA критичну расову теорію громадянських прав; інтерсекційні підходи до раси, гендеру, криміналізації жінок та дівчат; раса, право та представництво. В 1991 та 1994 роках була обрана студентами професором року.[8]
В 1996 році вона співзаснувала неприбутковий дослідницький інститут та центр обміну інформацією — Афроамериканський політичний форум, діяльність якого спрямована на усунення структурної нерівності та заохочення і поширення расової справедливості, гендерної рівності, неподільності усіх прав людини як в США, так і на міжнародному рівні.[9]
В 1991 році Кімберлі Креншоу допомагала команді юристів у представництві Аніти Хілл на слуханнях Сенату США з питання затвердження кандидатури Кларенса Томаса на посаду судді до Верховного Суду.[10]
В 2001 році вона написала довідковий документ на тему расової та гендерної дискримінації для Всесвітньої конференції ООН по боротьбі з расизмом, сприяла включенню проблеми гендеру до Декларації Конференції та була членом Комітету Національного наукового фонду з дослідження проблеми насильства по відношенню до жінок та групи Національної дослідницької ради з дослідження в галузі насильства по відношенню до жінок. Креншоу була членом Групи з питань внутрішньої стратегії Інституту Аспена з 1992 по 1995 рр.,[11] постійним коментатором шоу Тевіса Смайлі (англ. The Tavis Smiley Show) на Національному громадському радіо.
На її роботу посилалися як на впливову при розробці положення про рівність Конституції Південної Африки.[9]
Робота та теорії Креншоу були сприйняті та визнані вченими з усього світу. Вона читає лекції на тему расових та суміжних питань по всій країні, а також в Європі, Азії, Африці та Південній Америці. Також сприяє розвитку проєкту Беладжіо, міжнародної мережі вчених та видатних діячів з п'яти країн, які працюють над концепцією соціальної інтеграції.[12]
Кімберлі є ведучою подкасту Інтерсекційність має значення! ( англ. Intersectionality Matters!), оглядачем для журналу The New Republic, модератором досить впливової серії вебінарів Under The Blacklight: The Intersectional Vulnerabilities that the Twin Pandemics Lay Bare.[13]
Вона написала статтю "Traffic at the Crossroads: Multiple Oppressions" для антології 2003 року "Sisterhood Is Forever: The Women's Anthology for a New Millennium" за редакцією Робіна Моргана.[14]
Креншоу співвідносить інтерсекційність з транспортним перехрестям, рухом в усіх чотирьох напрямках. Таким чином, аварія може бути результатом того, що автомобілі рухаються з будь-якого напрямку або з усіх напрямків. Пізніше вона написала, що відтворити аварію складно і неясно хто її спричинив і хто з водіїв винний. Це приводить до того, що ніхто не несе відповідальності і сторони повертаються до свого звичного життя.[15]
Вона відвідала щорічний фестиваль "Жінки світу" який проходив з 8 по 16 березня 2016 року в Лондоні, де виступила з промовою про унікальні проблеми, з якими стикаються темношкірі жінки в боротьбі за гендерну рівність та расову справедливість. [16] Ключова проблема жорстокості поліції по відношенню до темношкірих жінок стала відправною точкою для кампанії #SayHerName, яка спрямована на розповсюдження історій про темношкірих жінок, що були вбиті поліцейськими.[17]
Кімбрелі Креншоу вперше ввела термін інтерсекційності в своїй роботі "Демаргіналізація інтерсекційності раси та гендера: критика темношкірої феміністки на адресу антидискримінаційної доктрини, феміністської теорії і антирасистської політики" для University of Chicago Legal Forum в 1989 році.[18] Креншоу стверджувала, що досвід чорношкірих жінок не зводився до суми їх раси і статі, а будь-які спостереження, які не беруть до уваги інтерсекційність, не можуть правильно описати спосіб дискримінації чорношкірих жінок.[19]
В роботі зроблена спроба спростувати широко поширену думку, що інтерсекційний досвід обумовлений виключно сумою расизму і сексизму. Як стверджує сама Креншоу, концепція інтерсекційності вже існувала задовго до написання її роботи. Так, вона цитує своїх попередниць з 19-го століття, американських темношкірих фемінисток, Анну Джулію Купер, Марію Стюарт та слідом за ниими Анджелу Девіс і Дебору Кінг з 20-го століття: "В кожному поколінні, в кожній інтелектуальній сфері, в кожному політичному моменті афроамериканські жінки виражали необхідність думати і говорити про расу крізь призму гендеру, чи думати і говорити про фемінізм крізь призму раси. Тож це і є продовженням цього.[3] Її натхнення цією теорією почалося під час навчання в університеті коли вона усвідомила, що гендерний аспект раси був вкрай нерозвиненим, адже тоді жінки обговорювали літературу і поезію, в той час коли чоловіки дискутували на серйозні політичні та економічні теми.
В центрі уваги інтерсекційності Креншоу ставить питання яким чином закон реагує на гендер та расову дискримінацію. Особливою проблемою в законодавстві є те, що антидискримінаційні закони розглядають гендерні та расові аспекти окремо і відповідно, афроамериканські жінкі і інші темношкірі жінки стикаються з різними формами дискримінації, а закон, не знаючи як поєднати ці дві категорії, позбавляє жінок правосуддя.[3]
Креншоу розвинула ідею расового сексизму та сексуалізованого расизму. Вона виділила 3 форми інтерсекційоного аналізу: структуровану, яка спрямована на боротьбу із расизмом та патріархатом поєднаним з насильством проти жінок; політичну, яка спрямована на антирасову та феміністську інтерсекційність; репрезентативну, яка дозволяє вирішити проблему інтерсекційності расових та гендерних стереотипів. Внесок Креншоу полягає в тому, що взаємовиключні парадигми ідентичності стали одним із способів переосмислення політики ідентичності зсередини за допомогою сисемних правових виключень.[20]
Креншоу часто посилається на справу DeGraffenreid v. General Motors в якості натхнення під час написання своїх робіт, інтерв'ю та лекцій. В цій справі Емма Деграфенрейд та інші четверо афроамериканських жінок стверджували, що вони піддаються дискримінації, а це в свою чергу позбавляє їх можливості працевлаштування. Так, хоча і всі жінки мають право займати посади секретарів та працювати в офісі, на практиці ж такі посади пропонуються лише білим жінкам, забороняючи афроамериканським жінкам шукати працевлаштування в компанії. Суд, беручи до уваги той факт, що афро-американські чоловіки і білі жінки, які працюють в компанії спростовують расову дискримінацію і відповідно гендерну дискримінацію зважив ствердження щодо дискримінації за ознакою раси та статті, відмовився розглядати справу і закрив її.[3]
Креншоу також пояснює зв'язок інтерсекційності з її досвідом роботи в 1991 році в юридичній команді Аніти Хілл, жінки, яка звинуватила кандидата у Верховний Суд США Кларенса Томаса у сексуальних домаганнях.[21] До справи приєдналися дві групи людей, які висловлювали протилежні погляди: білі феміністки на підтримку Хілл та члени афроамериканської спільноти, які підтримали Кларенса Томаса. Два аргументи зосереджувались, з одного боку, на правах жінок та досвіді Хілла щодо того, що вони були порушені, а з іншого - заклик пробачити Томаса і закрити очі на його поведінку завдяки можливості стати другим афроамериканцем, який працюватиме у Верховному суді США.
Креншоу стверджувала, що коли ці дві групи піднялися одна проти одної під час цієї справи, Аніта Хілл втратила свій голос як голос чорношкірої жінки. Її ненавмисно вибрали підтримати жіночу сторону, приглушивши свій расовий внесок у цю проблему. "Це було як в один із таких моментів, коли ви буквально відчуваєте, що вас вигнали з вашої спільноти, і все тому, що ви намагаєтесь представити афроамериканських жінок та поговорити про те, як вони зазнавали сексуального домагання та насильства. Це був визначальний момент". "Багато жінок, які говорять про справу Аніти Хілл відзначають те, що сталося з жінками загалом... Отже, сексуальні домагання тепер визнані; чого не можна сказати про визнання унікального досвіду чорношкірих жінок із дискримінацією" - говорить Креншоу.
Теорія інтерсекційності Креншоу була досить швидко визнана у всьому світі як концепція і як дослідницький підхід. У статті Крістін Е. Бозе „Гендер та суспільство” (англ. Gender & Society"), опублікованій у 2012 році, вона розширює питання про те, як теорія інтерсекційності застосовується взагалі, а також на глобальному рівні. За словами Бозе, "американські вчені не повинні дивуватися, що інтерсекційний підхід корисний європейським, азіатським або африканським вченим, які вивчають нерівність у країнах з різноманітним корінним населенням або поляризованими класовими структурами або із збільшенням кількості мігрантів та працівників з інших країн" (Bose 68). У Сполучених Штатах інтерсекційність рідко розглядається як політична проблема, однак "феміністки в країнах Європейського Союзу (ЄС), де проблема гендеру є розповсюдженою і де розробляється політика міждержавної рівності, розглядають інтерсекційність як безпосередньо корисною для таких політик та значно кращою, ніж підходи, які, як правило, формують почуття конкуруючих утисків" (Kantola and Nousiainen 2009).[22]
My Brother's Keeper - це американська загальнодержавна ініціатива щодо відкриття можливостей для молодих чоловіків та чоловіків кольорового кольору.[23] Креншоу та інші учасники Афроамериканського політичного форуму (AAPF) висловили думку в різних засобах масової інформації, що, хоча ця ініціатива може мати добрі наміри, вона працює таким чином, що виключає дівчат, зокрема молодих кольорових дівчат. Для вирішення цієї проблеми AAPF розпочав кампанію # WHYWECANTWAIT для включення в ініціативу "My Brother's Keeper" всієї молоді, включаючи темношкірих дівчат та хлопців. Ця кампанія отримала велику підтримкуу вигляді листів, підписаних темношкірими чоловіками, листів, підписаних темношкірими жінками, та листів, підписаних союзниками, які вірять у справу.
В інтерв'ю Laura Flanders Show Креншоу пояснила, що ця програма була запроваджена як відповідь на горе афроамериканської спільноти після виправдання Джорджа Циммермана у справі про розстріл і вбивство Трейвона Мартіна, беззбройного афроамериканського підлітка. Вона описує програму як "програму з добрими намірами" та батьківську ініціативу, але не вірить, що це саме та значна програма, яка допоможе боротися з відмовою від громадянських прав; ініціатива не забезпечить необхідними речами, які дійсно можуть змінити ситуацію. Вона вважає, що, оскільки темношкірі жінки та дівчата є частиною тих самих спільнот і недоліків, що і малопривілейовані чоловіки, які зосереджені в ініціативі, і що для того, щоб зробити програму ефеткивною, потрібно включити до неї всіх членів спільноти, як дівчат, так і хлопців.
- ↑ "Reunion Renews Commitment to William H. Hastie Fellowship Legacy | University of Wisconsin Law School".
- ↑ Who we are. https://www.intersectionaljustice.org. Процитовано 05.02.2021.
- ↑ а б в г Kimberlé Crenshaw on intersectionality: “I wanted to come up with an everyday metaphor that anyone could use”. New Statesman. 05.02.2021.
- ↑ "Marian Williams Crenshaw's Obituary on The Repository".
- ↑ "Race, gender scholar Crenshaw on campus Oct. 16–21 | Cornell Chronicle".
- ↑ а б Kimberlé Crenshaw. https://www.ted.com.
- ↑ "Race, gender scholar Crenshaw on campus Oct. 16–21 | Cornell Chronicle".
- ↑ "Columbia University Record".
- ↑ а б Poole, Shirley L. (November–December 2000). The Crisis. NAACP/The Crisis Publishing Company, Inc. Процитовано 06.02.2021.
- ↑ Harris-Perry, Melissa. Where Are The Rest Of The Black Feminists In HBO's 'Confirmation'?. Процитовано 06.02.2021.
- ↑ Knubel, Fred (16 вересня 1995). Kimberle Crenshaw Named Professor at Columbia Law. New York, NY: Columbia University, Office of Public Information. Процитовано 06.02.2021.
- ↑ Feder-Haugabook, Ayala (19.08.2017). KIMBERLE WILLIAMS CRENSHAW (1959- ). Процитовано 08.02.2021.
- ↑ AAPF STAFF.
- ↑ Morgan, Robin (2003). Sisterhood is forever: the women's anthology for a new millennium. New York, NY: Washington Square Press. ISBN 9780743466271.
- ↑ Puar, Jasbir K (2017). "I Would Rather Be a CyborgThan a Goddess": Becoming Intersectional in Assemblage Theory. New York: Routledge. с. 602. ISBN 978-1-13893021-6.
- ↑ "WOW – Women of the World | Southbank Centre". wow.southbankcentre.co.uk. Процитовано 08.02.2021.
- ↑ "#SayHerName". Процитовано 08.02.2021.
- ↑ Crenshaw, Kimberlé (1989). Demarginalizing the Intersection of Race and Sex: A Black Feminist Critique of Antidiscrimination Doctrine, Feminist Theory and Antiracist Politics (PDF). University of Chicago Legal Forum.
- ↑ Victoria Leto DeFrancisco, Victoria Pruin DeFrancisco, Catherine Helen Palczewski, Victoria (2007). Communicating Gender Diversity: A Critical Approach. SAGE. ISBN 978-1-4129-2559-4.
- ↑ Puar, Jasbir K. (2017). "I Would Rater Be a Cyborg Than a Goddess": Becoming Intersectional In Assemblage Theory. New York: Routledge. с. 596. ISBN 978-1-138-93021-6.
- ↑ "Black Women Still in Defense of Ourselves". The Nation. Процитовано 16.02.2021.
- ↑ BOSE, CHRISTINE E. (2012). "Intersectionality and Global Gender Inequality". Gender and Society. с. 67—72. ISBN 0891-2432.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: довжина (довідка) - ↑ My Brother's Keeper. The White House. 16.02.2021.
Категорія:Дискримінація Категорія:Юристки Категорія:Народжені у 1952 Категорія:Феміністки США Категорія:Феміністки третьої хвилі