Расизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Політичний постер з виборів губернатора Пенсильванії в 1866 році

Раси́зм — науково обгрунтовані політичні теорії і практичні дії, що ґрунтуються на расовій дискримінації, на поділі людей на біологічно різні групи на основі видимих особливостей зовнішнього вигляду, як-от: колір шкіри, структура та колір волосся, риси обличчя, будова тіла тощо, тобто на раси, і різному ставленні до людей та їхніх спільнот залежно від принадлежності до цих груп (рас). Згідно з науковими теоріями, люди різних рас розрізняються за соціально-біологічною поведінкою. Тобто, до зовнішніх ознак «прив'язуються» важливі психологічні, розумові та фізичні особливості, або робляться грубі узагальнення на зразок: «усі негри ліниві», «усі жиди жадібні» тощо. Ця різниця зумовлена механізмами спадковості і не зникає повністю у результаті виховання, соціалізації та інших культурних процесів.

Використання поняття та дотичні поняття[ред.ред. код]

У 19 столітті багато науковців були прихильниками ідеї, що людська популяція поділена на окремі раси.[1] Це часто використовувалося для виправдання колоніалізму та різного ставлення до різних груп населення. Такі теорії узагальнюють під поняттям науковий расизм.[2] Якщо ж мають місце практики ставлення до певних груп як до привілейованих та порушення прав певних груп ґрунтується на расових характеристиках, то таке явище називається інституційним расизмом.

Наразі більшість біологів, антропологів та соціологів відкидають ідеї наукового расизму, натомість дослідники звертають увагу на такі фактори формування рас як географія, етнічність та історія ендогамії.[3]

Ті, хто вважають, що особам, яких можна віднести до однієї раси, притаманні певні внутрішні ознаки радше називають себе расиалістами, а не расистами, щоб уникнути негативного посилу цього слова. Термін расиалізм не несе у собі оціночного судження та є більш відповідним для наукового аналізу та дискусій.

Поняття расизм із його характерним закінченням -изм стало прикладом для словотворення термінів, що означають різні види пересудів, як сексизм, ейджизм, аблеїзм та інших. Дотичними концепціями є такі: антисемітизм, шовінізм та гомофобія.

Походження сучасного расизму[ред.ред. код]

Расизм (сучасний) як ідеологія виник у добу колоніалізму, коли європейські держави захопили значні території, населені людьми різко відмінних від європейців антропологічних типів. Виникла потреба, з одного боку, пояснити, чому всюди у світі європейці захоплюють чужі країни, а не навпаки, а, з другого боку, виправдати таку політику. Найпростіше пояснення полягало в проголошенні однієї раси «повноцінною», а інших — «неповноцінними», тобто по суті в позбавленні неєвропейців права називатися справжніми людьми, та пояснення переваги європейців як вродженої. Слід зазначити, що саме сучасний расизм походить від європейського колоніального напряму або ж виник під його впливом. Однак саме явище не є ані недавнім винаходом, ані суто європейським. Як вид ксенофобії расизм притаманний людям здавна. Поширення расистських ідей у сучасному світі відбулося завдяки поширенню праць французького письменника Жозеф Артюр де Гобіно, який у своїй праці «Нарис про нерівність людських рас» сформулював расову теорію. Згодом його погляди були запозичені керівниками Нацистської Німеччини.

Типи расизму[ред.ред. код]

Студенти протестують проти расових квот у Бразилії. Напис на плакаті: «Хочеш місце? Пройди вступний іспит!»
Нацисти бойкотуюють єврейський бізнес, Німеччина, 1933

Расова дискримінація[ред.ред. код]

«Расова дискримінація означає будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевагу, засновані на ознаках раси, кольору шкіри, родового, національного чи етнічного походження, метою або наслідком яких є знищення або применшення визнання, використання чи здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-яких інших галузях суспільного життя.»[4]

«Поняття „расової дискримінації“ не застосовується до відмінностей, винятків, обмежень чи переваг, що їх Держави-учасниці Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації проводять чи роблять між громадянами і негромадянами.»[4]

Інституційний расизм[ред.ред. код]

Інституційний расизм — це расова дискримінація із боку державних структур, корпорацій, релігійних та освітніх інституцій або ж інших організацій, що мають вплив на життя великої кількості індивідів. У 1960х цей термін було введено у вжиток Столкі Кармайклом.[5] Маулана Каренга зазначав, що расизм деструктивно впливає на культуру, мову, релігію та людські можливості загалом.[6] Расизм як політика — це дискримінація особистостей, суспільних груп, частини населення або груп людей. У найгірших своїх проявах — це політика переслідувань, принижень, завдання ганьби, насильства, нагнітання ворожнечі та неприязні, поширення відомостей, що паплюжать людину або частину людей; завдання шкоди за ознакою раси чи етнічного походження (видимої різниці в зовнішності).

Економічний расизм[ред.ред. код]

Часто економічна та соціальна нерівність є формою дискримінації, що тісно пов'язана із расизмом. Атіла Мелег стверджує, що поява капіталізму тісно пов'язана із явищем колоніалізму, а відповідно і расизму. У 18 сторіччі європейські країни колонізували частину світу, до чого активно були залучені компанії, зокрема Ост-Індійські компанії Британії, Нідерландів. Саме економічні структури, компанії розподіляли між собою теориторії та займалися накопиченням капіталу із колоніальних території. У цьому процесі компаніям сприяли держава та церква. Але, на думку Атіли Мелега, одним із найважливіших інститутів, що сприяв розвитку капіталізму за допомогою колоніалізму, був саме расизм.[7] Словами Мелега:

Ліві лапки Якщо ви підкорюєте різні народи, то вам доводиться пояснювати, звідки у вас на це право, в тому числі й самим собі.[8] Праві лапки

Ідеологія расизму[ред.ред. код]

Як ідеологія расизм почав своє існування у 19 столітті як «науковий расизм», течія, що намагалася здійснити расову класифікацію людства. Також подібні расистські теорії активно використовувалися впродовж Другої світової війни та Голокосту, расизм та расова дискримінація залишаються поширеними у всьому світі. Відповідно до цих поглядів культура є створеною етнічними групами та повністю детермінується расовими характеристиками.[9] Культура та раса є тісно переплетеними та часто залежать одна від одної, цей зв'язок підтверджується національністю та мовою.

За підтримки націоналістичних та етноцентричних цінностей концепт вищості певної раси розвився до відділення від інших культур, що вважалися нижчими або нечистими. Таке фокусування на культурі наявне у сучасному визначенні расизму: «Причиною расизму є не існування рас. Він створюється у процесі соціального розмежування на категорії: будь хто може бути расово дискримінованим, не залежно від його тілесних, культурних та релігійних особливостей.»[10]

Таке визначення расизму ігнорує біологічний концепт расизму, що досі є предметом дискусій. Словами Давида Рові: «Расистський концепт, хоча часто і під іншими іменами, буде застосовуватися у біології та інших галузях науки.»[11]

Наслідками расизму виступають такі явища як соціальна дискримінація, расова сегрегація, мова ворожнечі та насилля (погроми, геноциди та етнічні чистки). У більшості країн расова дискримінація не є законодавчо дозволеною, але проявляється у таких формах як расові стереотипи, гумор та епітети у повсякденій мові.

Антирасизм також часто стає джерелом політичних маніпуляцій. Політики часто вдаються до захисту расових меншин із тим, щоб отримати більше голосів. Тоталітарні режими вдавалися до пропаганди антирасизму, не відмовляючись від обскурантизму та обмеження жінок у правах.[12]

Расизм у різних країнах світу[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

18 червня 2015 року адміністрація ужгородського аквапарку відмовила студентам-іноземцям у відпочинку, а сам власник закладу, колишній мер Ужгорода Сергій Ратушняк, відомий антисемітськими висловлюваннями і нестриманістю, пояснив, що піклується про здоров'я мешканців міста і не пускатиме «сіфілісну і туберкульозну циганоту із всього світу».[13]

28 липня у Мукачевому темношкіру жінку з немовлям виштовхали пасажири з маршрутки. При цьому водій автобуса ще й викликав міліцію. На жінку одягли наручники, а оточуючі кричали «Прив'яжіть її до плота з дитиною».[14]

Ізраїль[ред.ред. код]

Расизм в Ізраїлі найчастіше спостерігається між арабами і євреями Ізраїлю. Попри те, що законодавство Ізраїлю забороняє дискримінацію за расовими, релігійними та політичними поглядами, зазначається, що в Ізраїлі досить велике число «расистських інцидентів»[15], причому об'єктами расизму та дискримінації є не тільки араби, але також іноземні робітники, біженці з Африки, і навіть євреї, які приїжджають з інших країн, у тому числі Росії, Ефіопії, а також різні релігійні громади[15].

Згідно з соціологічним опитуванням, проведеним професором Хайфського університету Самі Смуха (Sammy Smooha), в ізраїльському суспільстві наростає як радикалізація ізраїльських арабів, так і почуття відчуження ізраїльських євреїв від арабів.

Ісламські оглядачі також критикують Ізраїль[16]:

« Ізраїльська «демократія» не визнає рівності прав і свобод усіх громадян без винятку, незалежно від раси, національності, віросповідання; її можна порівняти хіба лише з ладом Римської імперії, коли за благополуччям римських громадян стояло безправ'я і злидні рабів.[17]  »

Італія[ред.ред. код]

Скасовано після падіння фашизму в 1943 році[20].

Південно-Африканська Республіка[ред.ред. код]

У 1973 році Генеральна асамблея ООН прийняла Міжнародну конвенцію «про припинення злочину апартеїду і покарання за нього», що вступила в силу в 1976 році. «Злочинним» режим апартеїду називався через расову сегрегацію європеоїдного і негроїдного населення Південно-Африканської Республіки.

Після ліквідації апартеїду та успіху антиколоніальної боротьби, в результаті якої в ПАР, Зімбабве і Намібії до влади прийшли партії, що представляють чорношкіре населення, в цих країнах з'явилися ознаки расизму стосовно білих[21]. Так, в Зімбабве в 2008 році був прийнятий закон про те, що володіти будь-яким бізнесом в країні можуть тільки чорношкірі[22].

Росія[ред.ред. код]

Докладніше: Расизм у Росії

Расизм у Росії має тендецію до зростання та у багатьох росіян не викликає застереження чи осуду. Із дедалі більшим наростанням напруженості у відносинах між Росією і США, президент Барак Обама зазнає серед росіян значної критики й особистих образ. І чимала частина такого ставлення має відверто расистський вигляд.

США[ред.ред. код]

Расизм у США існував від часу заснування держави. Жертвами расизму стали небілі корінні жителі — індіанці — і чорношкірі раби. Боротьба південних штатів за збереження рабовласництва спричинила Громадянську війну 1861—1865 років, у якій перемогла республіканська Північ. Вияви расизму (расова сегрегація, злочини Ку-Клукс-Клану) траплялися на півдні аж до 1950-х — 1960-х років. У 2013 році Крістофер Дорнер вбив кілька людей, яких він звинуватив у расизмі.

Антирасизм[ред.ред. код]

Докладніше: Метиси
Мирний антирасистський мітинг у Сіднеї, Грудень 2005

Під поняттям антирасизм розуміються переконання, дії, суспільні рухи, державне управління, що направлені на протидію расизму, ксенофобії, антисемітизму, апартеїду і етнічній дискримінації. Антирасизм направлений на досягнення свободи і рівноправності всіх людей незалежно від їхньої раси та національності, він пропагандує ідею того, що расизм має негативний вплив на суспільство та може бути подоланий за певних змін у економічному, політичному та соціальному житті.

Опір расизму існує вже давно, наприклад рух проти рабовласників, захист етнічних меншин від вигнання та депортації і рух, що протистоїть антисемітизму. Саме поняття «антирасизм» з'явилося після звільнення Європи від фашизму, а саме в есе Жана-Поля Сартра «Чорний Орфей» (1948), присвяченому видатному африканському поетові, філософу, першому президенту Леопольду Седару Сенгору, головному теоретику філософсько-художньої течії «негритюд».

Фрідріх Тідеман був одним із перших, хто здіснив наукове оспорювання расизму. У 1836 році він, опираючись на краніометрію та заміри мозку, зроблені ним у європейців та африканців, спростував типові стереотипи європейців про те, що представники негроїдної раси мають менший мозок і тому інтелектуально є обмеженими.

На початку 20 століття роботи таких антропологів та соціологів як Франц Боас, Марсель Мосс, Броніслав Малиновський, П'єр Кластр та Клод Леві-Строс, призвели до занепаду расизму в гуманітарних науках та встановлення культурного релятивізму як домінантної парадигми.

Див. також[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Frideres, J.S. (05/2010). «Racism». The Canadian Encyclopedia. Canadian Encyclopedia. Retrieved 2010-07-23. «Racism was developed and popularized by scientists in the 19th century, as they were regarded as purveyors of truth.»
  2. «racism». Merriam-Webster Online Dictionary. 2009-03-16. Retrieved 2009-03-16.
  3. Bamshad, Michael; Steve E. Olson (12/2003). «Does Race Exist?». Scientific American. «If races are defined as genetically discrete groups, no. But researchers can use some genetic information to group individuals into clusters with medical relevance.»
  4. а б Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (ст.1) Набула чинності 4 січня 1969 р., для України — 7 квітня 1969 р.
  5. Richard W. Race, Critics have replied that Carmichael's definition glosses over individual responsibility and leaves no room to question whether the members of a group are failing or not meeting standards due not to discrimination but due to their own dysfunctional behaviour and bad choices. Analysing ethnic education policy-making in England and WalesPDF (47.2 KB), Sheffield Online Papers in Social Research, University of Sheffield, p.12. Retrieved 20 June 2006. Archived вересень 23, 2006 на сайті Wayback Machine.
  6. Effects on Africa. "Ron Karenga". 
  7. Спільне: журнал соціальної критики Випуск п'ятий. Політекономія расизму http://commons.com.ua/
  8. Спільне: журнал соціальної критики Випуск п'ятий. Політекономія расизму http://commons.com.ua/
  9. Pierre-André Taguieff, La force du préjugé, 1987 (French)
  10. National Analytical Study on Racist Violence and Crime, RAXEN Focal Point for ITALY — Annamaria Rivera FRA. «Helping to make fundamental rights a reality for everyone in the European Union». European Union Agency for Fundamental Rights. Archived from the original on July 17, 2011. Retrieved 22 August 2010
  11. Joseph L. Graves (2001). The Emperor's new clothes: biological theories of race at the millennium. Rutgers University Press. ISBN 978-0-8135-2847-2.
  12. Pascal Bruckner (16 June 2008). «Boycot Durban II».
  13. В Ужгороді студентів-іноземців не пустили в аквапарк через колір шкіри. 2015-06-18. Процитовано 2015-06-18. 
  14. Расистський скандал на Закарпатті: темношкіру з немовлям виштовхали з маршрутки. 2015-07-28. Процитовано 2015-07-28. 
  15. а б IsrealInfo.ru Опубликован отчет о расизме в Израиле
  16. Slavic voice.org Израильские арабы становятся все более нетерпимы к израильским евреям
  17. Islam.ru Абу Хамид «Современные мифы Ближнего Востока»
  18. а б Джаспер Ридли. Муссолини. М.АСТ,1999
  19. Законодавче зібрання провінції Емілія-Романья.
  20. Манахаим
  21. Давидсон А. Б. Антирасистский расизм? — Новая и новейшая история, — 2002, — № 2
  22. Бизнес в Зимбабве будет доступен только чернокожим. newsru.com. Архів оригіналу за 2012-02-03. Процитовано 2011-10-28. 

Література[ред.ред. код]

  • Віктор Петров. Расова теорія на слугах германського фашизму // Наукові записки Інституту історії матеріальної культури. — Київ: Всеукраїнська академія наук, 1934. — Кн. 2. — С. 49-71.
  • Расизм і ксенофобія в Україні: реальність та вигадки. — Харків: Права людини, 2009. — 192 с.