Користувач:Dgho/Дарквейв

неокласика

міні| Bacio di Tosca Стилістично неокласика спирається на музичні епохи, часто в поєднанні з жіночим, оперним співом (сопрано, меццо-сопрано), рідше мадригалами. Натхненні різними стилістичними прийомами та композиторами періоду романтизму, старовинною чи новою музикою, музичні твори є переважно електронними або напівакустичними оригінальними композиціями, в яких лише зрідка переосмислюється традиційний матеріал.

Походження неокласичного дарквейву сягає корінням у групи пост-панку та готик-року, які, спираючись на філософію DIY, намагалися підкреслити свої пісні класичними аранжуваннями, поступово вдаючись до класичних інструментів або включаючи семпли у свої композиції. Серед них, наприклад, The Venomettes (The Dance of Death, 1983), учасники якої працювали з Siouxsie and the Banshees, Anne Clark, Peter Murphy, Virgin Prunes, Sex Gang Children or The Glove та This Mortal Coil (Waves Become Wings, 1984). Найпершими релізами, створеними повністю в неокласичному стилі, вважаються альбом Stormhorse 1987 року гурту In the Nursery та альбом Within the Realm of a Dying Sun гурту Dead Can Dance того ж року, в якому звучали скрипка, віолончель, труба, тромбон, гобой і військовий барабан.

У 1990-х ця концепція була продовжена в основному за рахунок синтезаторів і використання семплінгу (церковні дзвони, піцикато, оркестрові семпли), що і зараз широко поширено. Таким чином, існують накладення неокласичного дарквейву з такими стилями, як Martial Industrial, Ritual і Dark Ambient .

Перші згадки про неокласику у зв’язку з такими групами, як In the Nursery, датуються 1988 роком. Незважаючи на свою назву та різні впливи композиторів, таких як Стравінський, вона не пов’язана з неокласицизмом. [[Категорія:Молодіжна культура]]